15 жовтня минає 100 днів, як Світлана Онищук, докторка наук з державного управління, професорка, заслужена юристка України, очолює Івано-Франківську обласну державну адміністрацію. «Галицький кореспондент» поспілкувався з нею про роботу, команду та сім’ю.

– Пані Світлано, 100 днів на посаді – відкриття шкіл, садочків, приймальних відділень… Чи не здається вам робота нудною?

Ні, робота дуже цікава, вона особливо відповідальна, це правда. Я як зранку приходжу в ОДА, так і до пізньої ночі залишаюсь. Кожна справа, яку я розглядаю, є важливою. Не можна сказати, що одна важлива, а інша – ні.

Важливо, що в рамках президентської програми «Велике будівництво» за цих 100 днів ми відкрили дев’ять приймальних відділень, три з яких – за моєї каденції. Це у Городенці, Бурштині і Долині. Йдеться про сучасні відділення з дуже хорошим обладнанням.

Сьогодні в систему охорони здоров‘я вкладають дуже великі кошти. Так, в області за останній рік на 72% оновили автопарк швидкої медичної допомоги, ці карети обладнані настільки добре, що людину з Долини, наприклад, з кисневим апаратом можна доставити до столиці.

Відкриваємо амбулаторії. Коли мене призначили на посаду, я побачила, що не відкриваються приймальні відділення. Почали шукати причину. Здебільшого проблема у коштах.

– Чи важко працювати без заступників?

Робота надзвичайно насичена, я працюю от уже 100 днів без заступників. Буде значно легше, коли їх все-таки призначать, а поки що я сама координую усі сфери: медицину, освіту тощо. Це забирає дуже багато часу, крім того, багато людей приходять до мене на прийом, кожному треба приділити час.

Щодо заступників, вони уже чекають погодження Кабінетом Міністрів України. Як тільки їх погодять, вони розпочнуть роботу.

Один мій заступник, Богдан Футерко, керує діджиталізацією, то він для мене і підтримка, і допомога, також і в інших сферах. Ще є керівник апарату Івано-Франківської ОДА Ірина Тимчук, працюємо ми з ними цілодобово. Робота відповідальна, і вона приносить результат. Але мені Бог дає людей, які допомагають у цій нелегкій роботі.

– Є багато чиновників, які працюють вже досить віддавна. Чи не думали ви про заміну керівників департаментів?

У нас власне відбуваються зміни у кадрах. Зокрема, керівником юридичного департаменту став Ігор Темех – кандидат наук, практик; керівником господарського відділу є молода людина – Тарас Гладенький. А ще зараз оголосять конкурс на керівника інформаційного управління, сподіваємося, будуть подавати документи. Зараз проходить конкурс на керівника Департаменту охорони здоров’я. Лише двоє кандидатів подали документи. Але це не дивно, бо в час пандемії це виклик – багато людей хворіє, потрібно думати над забезпеченням лікарень всім необхідним.

– На керівних посадах переважно чоловіки. Ви не стикались з гендерною дискримінацією?

Ні, не стикалась. Керівник апарату Ірина Тимчук – жінка, голова ОДА – жінка, моєю заступницею має бути ще одна жінка – Людмила Сірко, вона працювала заступницею керівника Івано-Франківського обласного центру зайнятості. Ситуація змінюється позитивно для жінок.

Вважаю, якщо людина талановита, то не має значення, якої вона статі, коли активна й ефективна на посаді, має професійний дар та витримку. Зрештою, скажу вам з власного досвіду, що іноді дуже важко всюди встигнути, поспілкуватись, прийняти рішення тощо.

– Чи не сприймають вас підлеглі занадто м’яко?

Я дуже поважаю людей, їхню працю, мені хочеться, щоб було розуміння у стосунках. Голова ОДА – той керівник, який вникає в кожне питання, щоб разом їх вирішити. Мені потрібно, щоб люди хотіли працювати. Є такі, в яких день пройшов «для галочки». Як тільки щось потрібно робити, то одразу відпрошуються або йдуть на лікарняний. Такого не має бути. Це служба державі і суспільству, це відповідний обов’язок. Це не просто робочий час з 8:00 до 17:15. Нема в мене такого, тому що це просто нереально.

Часто буває й таке, що працюємо до 22-24 години, і в суботу та в неділю теж. Багато звільняються, бо не витримують такого графіка. І зарплати не є високі, а це зупиняє. До речі, в органах місцевого самоврядування зарплати вищі, ніж в органах державної влади. Найгірше, коли звільняються ті, хто має досвід, хто може працювати, але пропонують кращі умови, і людина йде.

– З якими питаннями зараз найчастіше звертаються до вас люди?

Дороги. Коли я прийшла на посаду, це було найчастіше звернення. За два місяці вже 144 кілометри доріг місцевого значення отримали статус доріг державного значення. Нам треба тепер працювати над тим, щоб відремонтувати й інші ділянки доріг, тому що, коли ми спілкуємось із партнерами США, вони питають про дороги, соціальну інфраструктуру: школи, садки, лікарні. Також досить важливим питанням є аеропорт – вікно у світ, яке має працювати на повну потужність.

– Другого жовтня відбувся Форум молодіжних рад Прикарпаття. Коли планують створити молодіжну раду при ОДА?

Це Форум, де зібралась молодь з територіальних громад, і я побачила, що вони не байдужі до держави і тих управлінських процесів, які відбуваються в ній. Тому ми прийняли рішення створити молодіжну раду при ОДА.

– А як вона працюватиме?

Ми побачимо, як вона зараз буде працювати, тому що я хочу, щоб до неї долучались люди, проходили в ОДА практику, втілювали креативні ідеї. Я часто спілкуюсь з молоддю, яка надихає мене на нові проєкти. Вважаю, що молодіжну політику в області потрібно кардинально змінювати.

Принципи, за якими обиратимуть в молодіжну раду, мають запропонувати самі ж молоді люди, а тоді ми разом сядемо й усе обговоримо.

– Над якими проєктами ви зараз ще працюєте?

Офіс децентралізації, концепція якого уже створена. Там будуть працювати голови територіальних громад, коли приїжджатимуть в обласний центр, а допомагатимуть їм проєктні менеджери.

– Поясніть, що таке офіс децентралізації.

На першому поверсі ОДА організують приміщення, де сидітимуть менеджери, які координуватимуть кожну із 62 громад. Наприклад, у Верховині можна розвивати вівчарство, на Косівщині – кераміку. Часто громадам потрібно дати поштовх, аби вони почали активніше розвиватись.

Не у всіх громадах все гладко, але ми хочемо дати шанс на розвиток території, аби туди заходили інвестори, а громада наповнювала бюджет. Тоді вона зможе фінансувати школи, садочки, лікарні.

Треба шукати інвесторів, аби залучити їх до розвитку громади, переконати, що саме там вони потрібні. Приїжджають іноземні партнери, готові працювати уже зараз, кажуть, що це унікальний проєкт. Головне правильно цей офіс запустити.

Керівником має бути уже навчена людина, яка одразу візьметься до роботи. Вчитись часу нема.

– У вас є сім’я, втім робочий графік маєте досить напружений. Як виглядає день, проведений з рідними?

Зараз вихідних дуже мало, практично немає. У мене дві донечки: старша Наталя – студентка Києво-Могилянської академії, а молодша Ангелінка – учениця 6-го класу. Сестри дбають одна про одну. Коли приходжу додому, бачу, що Наталя уже приготувала вечерю, а Ангелінка зробила іншу роботу по дому. Я відчуваю підтримку з боку сім’ї. Особливо чоловік дуже підтримує мене, бачить, як мені важко.

– Що для вас християнські і сімейні цінності?

У мене чоловік священник греко-католицької церкви, а ще я ходила до церкви змалечку. Я виховувалась у релігійній сім‘ї, тому що бабуся – а вона була сестриця – мене, брата і сестру брала в церкву, де ми разом молились.

Християнські цінності для мене – це допомагати людям, підкладати плече, бути людиною з великої літери. У моєму розумінні це не тільки ходити до церкви.

– Чи контролюєте ви телефони дітей?

Ні, не контролюю, але вони дуже чемні, і я бачу, що мої діти не шукають поганих компаній, добре вчаться. Я спокійна за своїх дітей. З ними я щаслива мама.

– Знаєте друзів доньок?

Знаю. В Ангелінки – це однокласники, в Наталі – сусіди, одногрупники, а також вона спілкується з сусідами бабусі, коли приїжджаємо до неї.

– Не балуєте дітей?

Зараз ні, часу немає (усміхається). Скажу так, вони в мене не просять не знати яких суконь, взуття чи телефонів. Деякі речі Ангелінка носить від Наталі, а інші докуповуємо. Також бабусі купують онучкам одяг.

– А себе любите побалувати якимись брендовими дорогими речами?

Чесно кажучи, зараз нема часу думати про якийсь бренд одягу. Одягаюсь там, де найближчий магазин одягу чи ринок. Якщо бачу, що річ мені підходить, я купую. Зрештою, посада голови ОДА вимагає ділового стилю, тож я підбираю одяг з урахуванням цього.

Інколи я навіть не маю часу подивитись у дзеркало, бо весь час у кабінет приходять люди з питаннями.

– Які у вас плани на розвиток Прикарпаття? 

Щодня є наради, приходять поспілкуватись люди. От якраз актуальне питання, яке обговорювали на засіданні конгресу в Києві під головуванням президента, – ціна на газ, яка зросла.

Бюджетні установи – це велика кількість шкіл, лікарень та садків. Ми говорили, що буде ціна без ПДВ і транспорту 13,47 грн. Вигідно, щоб вони не платили за ринковою ціною, яка є набагато вищою, а оскільки прийшла реформа децентралізації, нам важливо, щоб громади мали кошти розвиватись, а не тільки забезпечувати такі показники.

В Івано-Франківську в рамках «Великого будівництва» плануємо багато зробити. Нещодавно пройшло голосування за проєкти, в які увійшло п’ять шкіл, садочків і спортзалів, тобто спорт у пріоритеті також.

А ще президент України Володимир Зеленський виділить кошти на будівництво моста на Пасічну. Я сама жителька цього мікрорайону і розумію, наскільки важливо мати міст. Також планується, що в рамках «Великого будівництва» відкриємо два садки: у Крихівцях і в мікрорайоні Каскад –«Зозулька».

Розмовляла Уляна ПИЛИПЕЦЬ