Сьогодні, 21 червня, в Івано-Франківську презентували проект «Велика війна: поховання та історична пам’ять». Відомо, що протягом 1914–1918 рр. на Прикарпатті точилися запеклі бої, які розгорталися в ході Першої світової війни. Тисячі українців, поляків, чехів, словаків і угорців воювали в арміях чужих країн й не рідко поміж собою, відстоюючи іноземні імперські інтереси. Тривалий час бої велися Докладніше >>
Нині кожен із нас відчуває свою відповідальність перед історією. Кожен щиро прагне, аби день нашого об’єднання настав якнайскоріше. Ми щасливі й горді з того, що поводирем нашої Церкви був Патріарх Мстислав (Скрипник), сповнений енергії, ідей і задумів, незламний у поході до здійснення великої мети – об’єднання православних Церков в єдину Українську Автокефальну Православну Церкву. Докладніше >>
Сьогодні відкриємо маловідому сторінку відносин влади ЗО УНР в Станиславові у 1919 р. Це був час не тільки українсько-польської чи українсько-більшовицької воєн, а й внутрішніх конфліктів та боротьби за владу і авторитет. Отож, поговоримо про легендарну постать полковника Петра Болбочана, який прожив кілька місяців у нашому місті, та про причини його перебування тут. Докладніше >>
Як уже було сказано у попередньому номері нашої газети, в серпні 1901-го Іван Франко перебував п’ять днів у Буркуті, де в той час лікувалась Леся Українка. До Криворівні на відпочинок, щоби поспілкуватися з І. Франком та М. Грушевським, приїздило немало діячів культури та науки. Любили вести розмови з великим Каменярем і місцеві гуцули. 5 серпня 1901 року, в день від’їзду письменника з Буркута, завідувачка санаторію Теофіля Лакуста з ініціативи родини Стефановичів зібрала на поштівці автографи своїх гостей. Докладніше >>
У 60-х роках ХІХ століття польські періодичні видання у Станиславові, Львові та Кракові анонсували відкриття першого у Східних Карпатах кліматичного і бальнеологічного курорту – Буркут. У документах значиться, що офіційно Буркут з угорської мови означає «кисле джерело», що купелевий заклад тут відкрили 1875 року. Його інфраструктуру становили лазні для приймання мінеральних ванн та декілька гостьових будинків, кожен з яких складався із двох кімнат. Докладніше >>
Заздалегідь зауважмо, що історія стосується знищення людей нацистами різними способами в м. Калуші під час Другої світової війни[1]. Мимоволі в ході опрацювання матеріалів кримінальної справи, де описані страхітливі злочини нацистів та їх поплічників, виникали аналогії з відомим фільмом про Голокост режисера Стівена Спілберга «Список Шиндлера». Але це і наша окрема історія, бо, як влучно написав патріарх українського письменства Юрій Андрухович, в цей період в Україні «розстріл перетворився на щось буденне, рутинне і, даруйте на слові, нормальне». Докладніше >>
За свою давню історію наше місто зазнало багато війн і збройних конфліктів, останні з них – Перша і Друга світові – зачепили його безпосередньо, війна в Афганістані і теперішня війна на сході України забрали життя наших краян-вояків далеко від рідного дому. Війни залишили в місті по собі могили солдатів і офіцерів різних армій. Історія військових некрополів міста ґрунтовно ніким не досліджувалася. Якщо і згадуються військові могили, то епізодично в контексті певних подій чи пам’яток. Докладніше >>
Різними шляхами потрапляли в УПА українці, які служили в Червоній армії. Оригінальною в цьому контексті виявилася доля Лук’янченка Олексія Тимофійовича, 1925 р.н., уродженця с. Добрянка Долинського району (нині, імовірно, Вільшанського району) Кіровоградської області. Докладніше >>
Нещодавня знахідка надмогильної плити бургомістра Станиславова Артура Німгіна поблизу об’їзної ділянки автодороги Львів-Рахів, неподалік с. Рибне, на відстані близько 300 метрів від автомобільного базару, неабияк сколихнула мешканців Івано-Франківська. На знахідку натрапив професор кафедри філософії, соціології та релігієзнавства Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Віталій Надурак під час прогулянки лісом, та у «Фейсбуці» про неї повідомив громадськість, звернувшись до міського голови Руслана Марцінківа. Докладніше >>
З історією Прикарпаття тісно пов’язані імена багатьох визначних представників українства. Ми маємо опиратися на когорту тих, хто відроджував старі традиції галицького краєзнавства, а прикладом для нас може і повинна бути титанічна праця на цій ниві Івана Франка (1856-1916). Фактично саме великий Каменяр заклав перші підвалини для розвитку галицького краєзнавства. Багатогранна творчість І. Франка в період Австро-Угорщини була спрямована на відродження національної свідомості не тільки галичан, а й всіх українців. Докладніше >>
Унікальні світлини Львівської залізниці зроблені у 1868 р. На той час ці землі перебували у складі Австро-Угорської імперії як коронні краї – Королівство Галичина та Лодомерія і Герцогство Буковина. На фото можна побачити “залізничні краєвиди” Галичини, Гуцульщини та Буковини. Міста і містечка на фото: Лемберг (Львів), Старе село, Галич, Станіславів (Івано-Франківськ), Коломия, Снятин, Чернівці, передає Докладніше >>
“Знахідки цікаві, бо це обрядові речі, які використовувалися для поховання. З ними працювали дві команди”, – розповідає Ярослав Штиркало, директор Івано-Франківського краєзнавчого музею. Докладніше >>
Німці для українців асоціюються з порядком та пунктуальністю, проте мало хто знає, що не одне століття цей народ жив поряд з нами і ми від нього теж чогось вчилися. Для вас, дорогі читачі, сьогодні розповімо про німців в історії життя нашого міста та краю. На землях Східної Галичини німці з’явилися на запрошення галицьких князів. Так, Данило Галицький і його син Лев запрошували їх для розвитку різних ремесел і торгівлі у містах. Таким чином німецькі поселенці опинилися у містах Галицько-Волинської держави, як-от Львів, Холм, Перемишль та Самбір. Докладніше >>
На Прикарпатті в закинутому будинку пасічника серед лісу в радянські часи розташовувалось підпільне приміщення Української греко-католицької церкви. Тепер це місце хочуть відновити. Про знахідку у Майданівському лісництві розповів на своїй сторінці у Facebook монах-студит Юстин Бойко. Саме ж місце виявив його брат Михайло, який і зробив унікальні світлини, передають “Вікна”. У дописі йдеться: “На фото будинок пасічника. А насправді це був центр підпільної Докладніше >>
Відомий польський етнограф Оскар Кольберґ з 1861 по 1880 роки неодноразово навідувався в Чортовець на Городенківщині, збираючи матеріал для свого тритомного «Покуття». Саме з цієї хрестоматійної праці, яка дає розлогу географічну, мовну, історико-етнографічну панораму регіону, вміщує детальні описи їжі, одягу, щоденної праці, святкових обрядів покутян, тексти казок, прислів’їв, ігор та пісень, по суті, Європа і дізналася про Покуття. Докладніше >>
З розвитком людської цивілізації все більшого значення набувають гуманітарні аспекти у ставленні до живої природи, зокрема до тварин. На практиці це виливається в організацію товариств задля недопущення жорстокого ставлення до тварин та впровадження гуманістичних ідей. У другій половині ХІХ ст. у Галичині з ініціативи священика і професора германістики Львівського університету Євгена Яноти було організоване Галицьке товариство охорони тварин. Докладніше >>
Під час протистояння радянської карально-репресивної системи із рухом опору ОУН-УПА українці часто змушені були вести подвійне життя. Офіційно вони були лояльними слугами правлячого режиму (партійними та комсомольськими активістами, вчителями і т.д.), а фактично здійснювали дії на підрив совітської влади. Таку місію виконували, до прикладу, Горбулевич Броніслав Францович, 1929 р.н., уродженець с. Вербівці Городенківського району, житель с. Русів Снятинського району, і Мандрик Михайло Іванович, 1926 р.н, уродженець с. Русів. Докладніше >>
У соцмережі опублікували старі світлини середмістя Івано-Франківська. На фото – старі пам’ятники, заклади, світлини з маршів, червоні прапори та зелені вулички затишного міста. Власником фотоархіву є Степан Назаренко, а поділився світлинамии Alex Fitsyk : “Франківськ очима наших батьків. Це не ностальгія за комунізмом, просто історія нашого міста”, – йдеться у дописі. Переглядайте також інші старі світлини та Докладніше >>
Цього разу розповімо про попередницю Станіславської області – Станиславівське воєводство, що проіснувало з 1921 р. по 1939 р., ставши не найгіршою адміністративною одиницею міжвоєнної Польщі. Мало кому зараз відомо, що до складу Станиславівського воєводства входили найближчі до нього райони Львівщини – Стрий, Сколе, Турка, Жидачів, Миколаїв. А до Львівського воєводства були включені польські етнічні землі з метою показати на міжнародній арені польський характер Східної Галичини, щоб отримати її до складу Польщі. Докладніше >>
Навесні 1947 р. родина Вівчаренків з Угринова прихистила сім’ю з голодуючої Бессарабії – Марію Савкоч з дітьми: чотирнадцятирічним Федором і дванадцятирічною Вірою. Їм дали невеличку кімнатку, а біженці із вдячності допомагали по господарству й одночасно робили собі деякі запаси з врожаю. Пізньої осені Савкочі повернулися додому, а в 1953 р. Вівчаренки отримали вдячного листа за порятунок від голоду від Федора Савкоча. Але тепер колишній біженець служив у військах МВС, а Вівчаренки за іронією долі були вивезені на Сибір цими ж органами МВС. Докладніше >>
Деркачова Ольга
Для мене очікування Великодня проступає особливо чітко та ясно, коли з’являється афішка, що от-от відчинить свої двері виставка «Великодня». Величне християнське свято, про яке митці говорять у живописі, малярстві, скульптурі, різьбі по дереву, у ювелірних прикрасах, одязі, і звісно ж, у писанках. Іконописні сюжети та світські, сакральні та побутові, пейзажі, натюрморти, портрети… Метал, кераміка, дерево…
Палій Юлія
Чергова моя поїздка до чоловіка виявилася чи не найважчою. Мені вперше самостійно довелося їхати за кермом майже 500 км. Я зважилася на цей крок, бо розумію, що ще не скоро закінчаться наші з Вовою фронтові побачення. Водіння як крок до свободи Коли я 9 років тому пішла вчитися, щоб отримати водійське посвідчення, то й уявити
Рязанцева Яна
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Магда Євген
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного