Тоді на маршрут №1 “вул. Хіміків – Вокзал” виїхали перші 10 тролейбусів марки ЗіУ-682. Докладніше >>

Тоді на маршрут №1 “вул. Хіміків – Вокзал” виїхали перші 10 тролейбусів марки ЗіУ-682. Докладніше >>
Серед славних галицьких родин важливу роль у культурно-громадському житті відігравав рід Заклинських. Один із синів галицького ремісника Онуфрій Заклинський (1777-1832) був парохом с. Озеряни (тепер Тлумацького району). В Онуфрія та Марії з Туркевичів було восьмеро дітей. З них п’ять синів: Гнат, Олексій, Михайло, Іван і Теофіл та три доньки. Найстарша з них, Софія, вийшла заміж за отця Андрія Щуровського у Вовчківцях (нині Снятинського району). У них було семеро доньок… Докладніше >>
Першу календарну реформу римського календаря здійснив близько 690 року до нашої ери диктатор Риму Нума Помпілій, який збільшив кількість днів у році до 355, а число місяців – до 12. Тоді ж було додано нові місяці – «януаріс» та «фебруаріус». Перший з них присвятили богові часу Янусу, а другий – етруському богові підземного царства Фебруусу. За твердженням відомого українського вченого, астронома, професора Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Івана Климишина, який досліджує історію календаря, в цей час римляни перейшли до впорядкованого місячного календаря за грецьким зразком. Докладніше >>
Що в 1939 році могло об’єднувати Нью-Йорк, Лондон, Париж, Берлін, Варшаву і Станиславів? Комунікація, а точніше – автобусне міське сполучення. І хоча в Станиславові воно тільки-тільки зароджувалася, саме завдяки йому місто стало по-справжньому сучасним. Діяльність підприємства, яке займалося першим громадським автотранспортом Станиславова, тривала досить недовго (всього вісім місяців), позаяк її обірвав початок війни, і документів діяльності фірми практично не збереглося. Докладніше >>
Свою громадсько-політичну діяльність молодий Олексій Заклинський розпочав ще буремного 1848 року в стінах Львівської духовної семінарії. Олексій не обмежувався обов’язковою наукою, а читав багато і поза навчальною програмою. Завдяки цьому незабаром усвідомив, що він українець, син українського народу. А читаючи всілякі книжки, особливо німецькі, польські й чеські, Олексій бачив, що ті народи є національно свідомими, знають про потреби свого розвитку і свого добра. Коли порівнював їх з народом українським, то з жалем усвідомлював ту велику різницю. Докладніше >>
Не кожне місто чи село на Прикарпатті може похвалитися художнім альбомом, в якому були б зображені його мешканці. А ось село Палагичі, що у Тлумацькому районі, має такий альбом, який знає цілий мистецький світ. Створив його відомий польський художник Генрік Гіполіт Родаковський, який у 1867-1870 роках мешкав у Палагичах. Митець змалював повсякденне життя українського села, а його твори стали етнографічним взірцем вивчення побуту та одягу того часу. Звернення у творчості до сільських мотивів, звичайних людей, було новаторством, яке згодом започаткувало цілу серію подібних картин. Докладніше >>
16 листопада 2017 року на фасаді загальноосвітньої школи №13 (вул. Галицька, 71) відкрили пам`ятну анотаційну дошку на честь славної української родини Заклинських. Цей рід відомий далеко за межами Галичини і навіть України. У родині Заклинських були представники різних професій: священики, педагоги, письменники, фольклористи, журналісти. Як добровольці, в лавах січового стрілецтва та Української галицької армії виборювали незалежність України. Докладніше >>
Вчора, 1 грудня, в Івано-Франківську у Музеї Небесної Сотні пройшли Майданівські читання. Після читань відбулось нагородження дитини, яка перемогла у конкурсі на назву нової експозиції у музеї, автором якої став місцевий художник Андрій Єфименко. “До річниці Майдану ми влаштували Майданівські читання. А ще недавно ми оголосили конкурс на кращу назву для нової експозиції. Ми залучили Докладніше >>
Агатон Ґіллер – видатний польський політик, один із керівників Січневого повстання 1863 року, журналіст, письменник та історик. Ця постать є цікава для нас тим, що останні три роки свого життя він провів у нашому місті Станиславові, де й був похований на цвинтарі «за театром». У Польщі ім’я цієї людини добре знане, зокрема польський професор історії з м. Каліш Michał Jarnecki минулого року видав чудову монографію «Agaton Giller (1831-1887)» в рамках серії книг «Калішани». Докладніше >>
Ігор Гаркот, який керував управлінням архітектури Івано-Франківська з 2006 по 2011 роки, недавно видав книгу «Архітектура Івано-Франківська (Станіславова) міжвоєнного періоду 1920-1930-х років». Він присвятив її дружині, дочці, внучці, зятю, батькам, бабусі, дідусеві, стрийні, стрийкові, тітці та вуйкові. Крім цього, книга присвячена викладачам Львівської Політехніки, учителям-діпромістівцям, друзям та колегам. Серед друзів та колег – екс-міський голова Івано-Франківська Віктор Анушкевичус та колишній його перші заступники Володимир Швадчак та Зіновій Фітель. Докладніше >>
Нещодавно франківський архітектор, художник та реставратор Ігор Панчишин виявив на площі Міцкевича, де ведуться ремонтні роботи, залишки фортеці ХVII століття та зразки кераміки XVIII століття. Про це Ігор Панчишин повідомив у соціальній мережі. «Площа Міцкевича. Недільна прогулянка. Тільки поверхневий огляд вражає. Старі дубові палі укріплень валів колишньої фортеці 17 століття. Величезний культурний шар на місці Докладніше >>
Місто, де все нагадує про війну. Країна, чия історія схожа на ситуацію, в якій нині опинилася Україна. Сараєво, столиця Боснії і Герцеговини, слугує меморіалом страшних подій, які роздирали державу на початку 90-х. Місцеві жителі ретельно зберігають свою історію і всіляко намагаються закарбувати пам’ять про наслідки війни: Книга мертвих, яка зібрала імена жертв війни, унікальний музей дитинства на війні, вражаюча галерея, де кожен сантиметр волає про одну з найстрашніших у світі трагедій… Докладніше >>
Сьогодні, 15 листопада, в Івано-Франківську відбувається засідання круглого столу з приводу 100-річчя Західноукраїнської Народної Республіки. На заході презентували наукові та науково-популярні видання з цієї теми, оцінили історичний спадок та значення ЗУНР. “Будемо говорити про те, що вже зроблено. Зокрема про історію ЗУНР, про відзначення сторіччя революції. Маємо енциклопедію по історії республіки. На одну з наступних Докладніше >>
Цьогоріч 8 листопада виповнюється 130 років від дня народження визначного українського військового і громадсько-політичного діяча Дмитра Вітовського. Спробуємо подати для читача як відомі, так і малознані факти з життя цієї важливої в українській історії людини. З цієї нагоди у музеї “Герої Дніпра” – філії Національного військово-історичного музею України, що в Івано-Франківську (вул. Національної Гвардії, 14 Д), нещодавно відкрито експозицію “Перша світова війна на Прикарпатті”, де чільне місце займає історія бойового шляху Легіону Українських Січових Стрільців та Української Галицької Армії на Станиславівщині. Докладніше >>
В Івано-Франківську відбулася лекція з історії, на якій слухачам намагалися пояснити причини та деталі української революції 1917 року через призму гумору та інтернет-мемів. Лектори розповіли, як тема 1917 року стала популярною у соціальних мережах та як УНР, ЗУНР і Центральна Рада перетворилися на меми і об’єкти чорного гумору. Детальніше в сюжеті наших журналістів. «Історія має Докладніше >>
Дослідник старовини Василь Фіцак знайшов на Калущині унікальний дзвін. Про це чоловік написав на своїй сторінці у соціальній мережі. «Під час виїзду з метою вивчення дзвонів в Калуському районі вдалось віднайти унікальний дзвін роботи Антонія Серафина. Антоній мав свою ливарню в Калуші, і його дзвони, як і дзвони з ливарні братів Фельчинських, займали почесні нагороди Докладніше >>
Кожен із нас хоча б один раз бачив відомий польський фільм «Знахар» режисера Єжи Гоффмана, що дебютував на екранах у 1982 році. Та мало хто з нас знає, що автор «Знахаря» трагічно загинув у вересні 1939 року у містечку Кути (Косівський район) та був там похований до 1978 року, допоки прах письменника не перевезли до Варшави. Самий фільм є вдалим римейком однойменного фільму 1937 року, екранізації роману культового у міжвоєнний період у Польщі письменника та журналіста Тадеуша Доленги-Мостовича. Докладніше >>
У п’ятницю, 13 жовтня, на території Пнівського замку змагалися юні лицарі. Місце обрали невипадково: розвалини старої фортеці якнайкраще відтворюють атмосферу середньовіччя. Невдовзі замок мають намір відреставрувати, створити відповідну інфраструктуру, щоб привабити сюди ще більше відвідувачів. Докладніше >>
Сьогодні, 20 жовтня, в Івано-Франківську відбулись заходи, приурочені 70-им роковинам операції «Запад». «Запад» – одна з наймасштабніших депортаційних кампаній з виселення українців у віддалені райони СРСР. “На жаль, про цю акцію мало інформації, але тоді близько 78 тисяч українців було вивезено. Після того випадку УПА почала активніше діяти у відповідь радянській системі. А людей вивозили, Докладніше >>
Несправедливо забутою на сьогодні є постать Аполлінарія Тарнавського (1851-1943) – видатного лікаря, новатора в медицині, засновника і багатолітнього керівника санаторію в Косові. А декому з читачів історія його діяльності, можливо, допоможе переглянути і покращити власний стиль життя. Докладніше >>
Золото і світло – це мабуть, перше, що спадає на думку, коли стоїш в оточенні робіт Олега Заставного. Зрештою, виставка має назву «Світло без тіні». Інакше, певно, зі справжнім світлом і не може бути. Та й бачити усе, що довкола нас, можемо завдяки світлу. І вже на виставці пригадала собі, що росла з
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи