Стара Тисмениця: історія однієї родини

Пропонуємо вашій увазі спогади Тадеуша Ольшанського, які вперше публікуються українською (із книги “Креси кресів. Станиславів”, 2008). До Тисмениці було рукою подати, неповних 10 км гарною битою дорогою з розлогими деревами обабіч. Сьогодні Тисмениця – це майже передмістя Станиславова, але до війни вона була малесеньким охайним містечком здебільшого одноповерхових будинків і садиб. Докладніше >>

В центрі Києва знайшли стародавній замок князя Володимира

Археологічні знахідки, які виявили під час ремонту сходів поблизу фундаменту Десятинної церкви, повинні бути збережені та законсервовані. У цьому переконана заступник голови Київської міської державної адміністрації Ганна Старостенко, повідомляє прес-служба КМДА. «Знайдені артефакти, за попередніми даними археологів, є частиною фундаменту палацової споруди 10-го сторіччя. Ми не маємо права втратити настільки цінні історичні знахідки, тому вже Докладніше >>

ТОП-10 загадкових місць Івано-Франківська

Поховальні, кладовища, місця тортур – всі ці місцини оповиті таємничістю і загадковістю. Особливої гостроти їм надають легенди, пов’язані з ними. В Івано-Франківську, таких місць вистачає. Правда, мало хто про них знає. Пропонуємо вам топ-10 наймістичніших локацій в обласному центрі Прикарпаття. Докладніше >>

Чорний Ліс

Продовжуємо публікувати вперше перекладені українською спогади польського публіциста й журналіста Тадеуша Ольшанського про його рідний Станиславів (із книги “Креси Кресів”, 2008). У 1933 р. один із пацієнтів мого батька, Альфред Сусман, вмовив його купити земельну ділянку в місцевості Майдан. Майдан знаходився на північний захід від Станиславова, де починалися темні ліси. Докладніше >>

Бізнесові уроки Северина Снігуровича

«Ремесло – золотий браслет на руці». Важко сказати, чи знав це прислів’я бляхар Северин Снігурович, який з часом став патріархом українських ремісників та купців Станіславівщини. Але у зміст цього прислів’я вписувалося його бажання відірвати хлопських дітей від землі, направити у фахові школи, дати знання та ремесло, спосібні наблизити селянську молодь до кращого життя. Докладніше >>

Міфи старого некрополя

Про Івано-Франківський цвинтар “за театром” не писав ще хіба дуже лінивий. Закладений у 1782 році, він є старшим від варшавської Повонжки та львівського Личакова та був одним із найбільших цвинтарів свого часу. Не будемо перераховувати авторитетних авторів статей, монографій чи навіть художніх творів – їх багато. Докладніше >>

Від знущань над людьми – до підриву гранатою племінного бика

Радянські «визволителі» на західноукраїнських землях для упокорення місцевого населення не гребували ніякими методами. Однак тих, які відверто дискредитували владу, інколи карали самі радянські правоохоронні органи. Серед такого роду кримінальних справ є справа Олексія Миколайовича Струннікова, 1924 р.н., уродженця села «15 років ВЛКСМ» Горьковської області. Докладніше >>

Вулиця Пелеша

Вулиця Пелеша (нині Гнатюка – ред.) є, але її нема. Як і Станиславова. Є, бо збереглися всі будиночки і кам’янички з довоєнних років, увесь старий Станиславів, от тільки в значно гіршому стані. Ліворуч, якщо іти від вулиці Камінського (нині Франка – ред.), вздовж хідника тягнувся ряд одноповерхових будиночків, дбайливо побілених, з фіраночками й заслінками на вікнах, щоб ніхто не заглядав. За кожним із цих будиночків був садочок із грядками квітів, кущами аґрусу і порічок. Докладніше >>

Вахтери-енкаведисти

Інколи злочини під час «визвольної» діяльності радянських каральних загонів були настільки кричущими, що більшовицька репресивна машина не могла їх проігнорувати і заслужено карала найбільш дискредитованих представників тоталітарного режиму. Докладніше >>

Життя в підпіллі

Стефанії Костюк з Івано-Франківська минуло 90 років. В юності вона була кур’єром для спецзавдань при крайовому проводі ОУН-УПА, розвідницею, зв’язковою, мала псевдо Марта. Як наслідок, зазнала переслідувань, отримала важке поранення, 9 років провела у таборах. Пані Стефа нині пише спогади про підпілля, хоче зібрати їх у книгу, щоб молоде покоління знало правду про ті страшні часи. Дещо зі свого минулого вона розповіла і нам. Докладніше >>

Перекотиполе

Друга світова війна потоптала і переламала долі мільйонів людей. У військових лихоліттях кожен намагався вижити, як міг. У цьому контексті показовою є доля людини з унікальною на той час спеціальністю техніка звукового кіно – Завадського Бориса Івановича, який народився в 1915 р. в с. Федосіївка Іркутської області. Так далеко на схід родина Завадських потрапила у результаті покарання батька Бориса за участь у революції 1905 р. Докладніше >>

Знищене село Посіч і доля вояка УПА

У лютому 1950 р. війська НКВС оточили село Посіч, що поруч із Чорним лісом, і повністю його знищили. Селян вивезли у Сибір та на Одещину, а на місці зруйнованого поселення обладнали полігон. Докладніше >>