Переважна більшість з них жінки – 1359 та діти – 1112, ще 496 – це інваліди та люди похилого віку. Що стосується дітей, то 114 з них влаштовані у дошкільні навчальні та 454 – у навчальні заклади. Докладніше >>

Переважна більшість з них жінки – 1359 та діти – 1112, ще 496 – це інваліди та люди похилого віку. Що стосується дітей, то 114 з них влаштовані у дошкільні навчальні та 454 – у навчальні заклади. Докладніше >>
Вони знайомляться з людьми й традиціями, долучаються до громадського і культурного життя міста. Докладніше >>
Віра в життя перемагає – донбасівці повертаються додому. Та це далеко-далеко не всі, хто в останні серпневі дні збільшував черги на тому ж пункті пропуску Зайцеве. Тут і зараз дуже багато осіб, які, як ми вже писали, живуть за принципом: їмо з долоні України, та кохаємо сусіда. Вони перетинають лінію розмежування, закуповують недорогі, порівняно з російськими, українські харчі і того ж дня повертаються в свою «молоду республіку». А наша доросла країна, як мати невдячних дітей, гірко зітхає: мовляв, це ж наші громадяни, з часом вони все зрозуміють. Докладніше >>
Майже втративши Крим і Донбас, ми не полишаємо надії, що вони самі попросяться назад в Україну, як тільки побачать, що життя у нас покращується, люди стають заможніші і щасливіші. Вірити в таке треба, тому не слід нехтувати особливостями мешканців Донбасу та закривати очі на нові перепони на шляху повернення «блудного сина». Бо навіть дуже дрібна перепона спроможна віддаляти єднання. Але що зараз ми бачимо в цьому контексті на гарячому сході? Докладніше >>
Тим часом ще й на шахті справи пішли кепсько: «молода республіка» запровадила тихий режим. Тепер добувають вугілля мало, платять гірнякам – копійки. Дійшло до того, що гірняки вибирають – голодувати або воювати? В кого великі сім’ї, йдуть в ополчення. Колись вуглярам обіцяли, що весь видобуток буде закуповувати Росія – для Криму. Але далі слів справа не пішла. Бо навіщо росіянам брати за гроші донецьке вугілля, якщо свого скільки хочеш? А виторгу з тих обсягів, що за півціни, напівлегально, все-таки продаються, не вистачає ні на зарплатню шахтарям, ні на підтримку в дієздатному стані їх підприємств. Можливо, Владімір Путін таким чином прибирає конкурентів своїх гірняків. Докладніше >>
Коли на сході скінчиться війна, на кого наші державники і всі ми будемо там спиратися? Повеземо вірних людей з Києва, Львова, Івано-Франківська? Або обізнаних фахівців з закордону? Або… Здається, що наразі про це ще мало хто думає. Зате відбуваються речі, які відвертають від неньки-Батьківщини тих, то навіть зараз – під страхом смерті – живе на Донбасі з Україною в серці. І міг би потім бути її непохитною підтримкою. Саме за них хочу сьогодні замовити слово. Докладніше >>
Починаючи з осені 2014 року, Агентство ООН у справах біженців отримує інформацію від своїх виконавчих партнерів про зростання кількості випадків дискримінації переселенців, які приїхали, в основному, зі сходу України. Докладніше >>
З тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції до інших регіонів переселено 918 тис. 831 особу, зокрема з Донецької, Луганської областей 898 тис. 201 особу та з Автономної Республіки Крим і міста Севастополь 20 тис. 630 осіб, з яких 156 тис. 747 дітей, 448 тис. 82 інваліди та особи похилого віку. Про це УНН повідомили Докладніше >>
Кожного з нас змінить ця війна. Чуючи такі слова ще у 2022, я не уявляла, як саме це торкнеться мене самої та моєї сім’ї, та як я відреагую на це. Розуміння того, що внутрішні трансформації невідворотні, прийшло потім, пізніше. І той факт, що ми вже не будемо такими, як до початку повномасштабного вторгнення, треба визнати
«Ми були звичайною родиною, яка жила в любові, інколи в дрібних побутових сварках…» – ні, це не початок любовного роману. «Щастя було в усьому, планів на життя було так багато…» – це також не початок мелодрами про нещасливе кохання. «Мій тато дуже любив збирати гриби та гуляти в лісі…» – це не початок шкільного твору
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного