Коли людині вже за…, вона частенько дивується, яке ж то життя блискавичне, тобто блиснуло – і нема. А ще дбає, щоб постарати щось для дітей та онуків, аби колись згадували її незлим тихим словом. Ось мої приятелі нещодавно переписали на онуків двоповерховий «чворак». А далекі родичі вирішили віддати дітям кавалок землі під містом. Не журіться, якщо у вас такого добра нема. У простої жіночки з Петрилова Тлумацького району Марії Кондрат його теж не було. Але вона залишила такий спадок, якого в усій області не знайти. Це десятки зошитів – різних за форматом та кількістю сторінок, дрібно списаних рукою Марії Степанівни. Написи на палітурках чудово розкривають їх зміст: Докладніше >>