Кожен міський голова Івано-Франківська, скільки їх не було, брався реформувати комунальну галузь по-своєму. Все, напевно, тому, що діяльність комунальних підприємств зачіпає всіх, їхню роботу видно найбільше. Новообраний міський голова Руслан Марцінків теж ступив на шлях комунальної реформи, яка вже проявилася у перейменуванні комунального департаменту. Що буде далі – наразі невідомо. Але щоб не повторювати старих помилок, «Галицький кореспондент» вирішив нагадати, як відбувалися реформи комунальних підприємств впродовж останніх дев’яти з половиною років, коли містом керував Віктор Анушкевичус.

 

Все почалося з асфальту

Якщо не згадувати комунальні підприємства, які працюють у сфері ЗМІ чи архітектури, а говорити виключно про комуналку, то 10 років тому в Івано-Франківську їх було приблизно 30. Перш за все, це дев’ять ЖЕО, які займалися експлуатацією та обслуговуванням житлового фонду.

Далі – це три автодорожні організації: ОШРБУ-1, «Автошлях» і ДРЕУ. Перші два підприємства займалися капітальними ремонтами доріг, останнє – поточними, або, як прийнято говорити в народі, латанням ям. Мало місто 10 років тому і свій асфальт, який виготовлявся на Асфальтному заводі.

Кладовищами тоді займалося КП «Спецкомбінат», аварійними роботами – «СпецРАД», обслуговуванням ліфтів – «Івано-Франківськліфт», паркуванням – «Сервіс-Авто», а послуги з опалення надавало ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго».

Слід згадати й ті підприємства, які як функціонували 10 років тому, так функціонують і зараз. Це КП «Парк культури та відпочинку ім. Т. Г. Шевченка» (обслуговує відпочинкові зони міста), «Зелене господарство» (опікується зеленими насадженнями в місті), АТП-0928 (вивезення сміття), «Електроавтотранс» (громадський транспорт), «Міськсвітло» (зовнішнє освітлення в місті та світлофори), «Водоекотехпром» (водопостачання та водовідведення), «Полігон ТПВ» (займається міським сміттєзвалищем у Рибному).

Що маємо сьогодні? Якісь підприємства закрилися, якісь – змінили форму власності, а якісь – вивіску. Про це і поговоримо.

Перш за все, згадаємо про автодорожні підприємства. Адже саме з прискіпливої уваги до їхньої роботи почав свою першу каденцію міський голова Віктор Анушкевичус. Або, краще сказати, з їх закриття… Отже, ОШРБУ-1 та «Автошлях» через неефективне керівництво мали великі борги. Відтак стосовно них обох розпочалася процедура банкрутства, далі – санація. Нагадаємо, що в результаті цього з’являється суб’єкт, який погашає борги і бере управління підприємством на себе. Як наслідок, підприємство разом з усім, що йому належить (майно та земля), опиняється у приватних руках.

За такою схемою в Україні багато років приватизовувалися державні та комунальні підприємства. Тому ОШРБУ-1 та «Автошлях» – не виняток з правила, а навпаки, його підтвердження. Ця схема добре відома для провладних підприємців.

Так, ремонтом доріг в Івано-Франківську займалося тільки ДРЕУ. Звісно, що впоратися з роботою у 2007-2010 роки фірмі було надзвичайно складно, майже непосильно. Та й, зрештою, не було для цього політичної волі. Очевидці пригадують, що для Івано-Франківська ті роки стали найгіршими у плані ремонту доріг.

Реформа не відбулася

Також в середині 2000-х років було віддано в приватні руки частину таких підприємств, як «Зелене господарство» та «АТП-0928». Це теж робилося за відомою схемою: на сесію міської ради виноситься рішення про те, щоб провести акціонування підприємства. В рішенні пишуть щось на зразок «з метою залучення інвестицій». Таким чином, на підприємстві опиняється певний підприємець. Ще за каденції Зіновія Шкутяка акціонером «Зеленого господарства» став Ігор Соловей (батько нині народного депутата Юрія Солов’я), який викупив 40% акцій. Пізніше, коли мер помінявся, акціонером «АТП-0928» став підприємець і депутат від блоку «За Віктора Анушкевичуса» Ріяфет Гасимов, а очолив його ще один депутат від цієї ж фракції Максим Василечко.

І якщо на роботу «Зеленого господарства» Анушкевичус ще мав можливість впливати, то на «АТП-0928» ані він, ані жоден керівник комунальної сфери міста впливати не міг. Навіть попри те, що контрольним пакетом акцій (51%) володіє територіальна громада міста, керує підприємством акціонер. А будь-які збори акціонерів проходять за закритими дверима від громадськості та журналістів.

За першої каденції Віктора Анушкевичуса не тільки закривалися старі комунальні підприємства, а й створювалися нові. У 2007 році першим таким свого роду експериментом стало КП «Єдиний розрахунковий центр». Ідеологом його був заступник міського голови Олександр Дерев’янко. Ідея полягала в тому, щоб створити систему єдиної квитанції, що мала автоматично розщеплювати кошти на всі надані комунальні послуги. Тобто людина приходить до каси і за однією квитанцією оплачує за все – світло, воду, газ і т.д.

Ця електронна система, звісно б, на цьому і заробляла (2-3%). Але проти неї виступив тодішній головний комунальник міста Петро Косюк, а начальники ЖЕО його підтримали. Далі до критики доєдналися і депутати міської ради. Реформа не вдалася, але міський голова закривати новостворене підприємство не поспішав.

А у 2009 році як експеримент було створене КП «Дирекція замовника». Тоді вперше заговорили про те, що звичайна ЖЕО (яка і замовляє послугу, і контролює її виконання) – це погано. І створили підприємство, яке б мало замовляти послуги у різних підприємствах, контролювати їх виконання і виставляти рахунки мешканцям.

Створенню цього підприємства передувало те, що Міністерство оборони з 1 січня 2009 року передало у власність громади міста Івано-Франківська 16 будинків по вулицях Довженка, Чорновола та ін. Будинки були проблемними і розміщувалися на території ЖЕО №3 та №4, але начальники цих ЖЕО зовсім не хотіли ними займатися. Тож не залишалося нічого іншого, ніж створити нове підприємство, що і було зроблено. (Пізніше, під час другої каденції мера Анушкевичуса, на баланс «Дирекції замовника» додали ще понад 20 гуртожитків.)

 

Головне – поміняти вивіску

На початку другої каденції Віктора Анушкевичуса в Івано-Франківську закрили Асфальтний завод. Перш за все, через борги. Другою причиною стали формальні приписи санстанції, яка вимагала перенести завод за місто. Мовляв, виробництво асфальту не може розташовуватися в середині міста, поруч із житловими будинками. Чому «формально»? Та тому, що до того завод і санстанція якимось чином могли уживатися в місті, а коли комусь захотілося, щоб підприємство закрилося, то про приписи згадали швиденько.

Скоро на зміну комунальному заводу в Івано-Франківську відкрили приватний. Асфальт наче став якіснішим, і дороги почали ремонтувати. За непідтвердженою інформацією, за новим підприємством (ТОВ «Івано-Франківськавтодор») стоять «свободівці». А частина обладнання там нібито із старого комунального заводу. Напевне, нове підприємство викупило його у збанкрутілого.

Зауважимо, що під час другої каденції Анушкевичуса реформами комуналки займалися більше «свободівці», ніж мер. Адже у 2010 році вони отримали 34 депутатські мандати із 60-ти. Тож у разі суперечок могли дозволити собі пригрозити міському голові висловленням недовіри. Коли ситуація стосувалася конкретно його інтересів, то Анушкевичус опирався, а коли міста – не завжди. І це дозволяло міським «свободівцям» робити реформу так, як вони хотіли.

У 2010 році борги всіх комунальних підприємств складали 40 млн. гривень. Сьогодні, у часи, коли одне підприємство може розраховувати на поповнення статутного фонду на суму 40 млн. грн. за рік, це наче й не такі вже великі гроші. А тоді здавалося, що це кругленька сума і величезна безгосподарність, у результаті якої під час нібито комунальної реформи закривалися старі і відкривалися нові підприємства.

Так сталося із «Спецкомбінатом», на місці якого відкрили «Міську ритуальну службу», «Івано-Франківськліфтом», який змінив свою назву на «Ліфт-Франківськ», та «СпецРАДом», який перетворився на «Аварійну ЄРЦ».

Найболючішим для Івано-Франківська стала реформа ЖЕО, у результаті якої деякі організації були просто закриті, а деякі – перетворені на приватні структури. Наразі в місті відбувається ліквідація останньої ЖЕО №9. Все тому, що процедура ліквідації навмисне була призупинена. І поки в місті формувалися приватні підприємства, як-от «Комунальні інвестиції», які б займалися прибиранням міста, це робила остання ЖЕО. Зараз вже маємо приватну структуру, а отже, ЖЕО можна остаточно ліквідувати. Нагадаємо, у результаті реформ всі будинки, які були на балансі всіх ЖЕО, перейшли на баланс ЄРЦ (про створення його ми писали вище), і так старе підприємство зажило по-новому, отримавши нові функції та цілі.

Не варто забувати, що під час останньої каденції загадковим способом одна третина ДМП «Теплокомуненерго» теж потрапила у приватні руки і перетворилася на СТЕК. Це сталося у результаті судового позову «Прикарпаттяобленерго», яке змогло у суді довести, що насправді найбільша котельня міста належить саме їм. Так уже кілька років третині Івано-Франківська тепло постачає приватна структура. На якості послуги це не позначається, а от тариф, на жаль, на 20% вищий, ніж у «Теплокомуненерго».

Ну, і є питання із «Сервіс-Авто». Під час попередньої каденції міська влада доволі часто дискутувала стосовно потрібності цього підприємства. Член виконкому Вадим Войтик переконував, що «Сервіс-Авто» виконує функцію впорядкування паркування в місті. Натомість депутат Сергій Борзов вважав, що підприємство не має права брати кошти за паркування, адже не має в обслуговуванні паркоматів, які необхідні за законом. Як наслідок, був навіть підготовлений проект рішення сесії щодо ліквідації «Сервіс-Авто», але до цього так і не дійшли. Побачимо, що скажуть депутати сьогоднішнього скликання.

 

Чи виграє місто?

Що чекає франківців під час головування в місті Руслана Марцінківа, наразі невідомо. Знаємо тільки, що перше, за що взявся міський голова, – це реформування самого департаменту комунального господарства, транспорту і зв’язку.

На першій сесії новообраної міської ради депутати прийняли рішення змінити назву цієї структури на департамент житлової, комунальної політики та благоустрою і передати у його підпорядкування Муніципальну інспекцію з благоустрою – дотепер окреме підприємство, яке не підпорядковувалося департаменту, а керувалося виключно міським головою. А от відділ транспорту з цього департаменту виведуть, створивши спеціальне управління транспорту і зв’язку.

Як каже керівник комунального департаменту Михайло Смушак, такі зміни є необхідними, якщо хочеш досягти успіху. «Такі струси потрібні у будь-якій організації, – переконаний він. – Стабільний стан довго бути не може, бо люди починають розслаблятися, припиняється розвиток. Часто бачимо, що відомі світові компанії проводять ребрединг, а політичні партії еволюціонують. Тому що потрібно йти вперед, розвиватися, потрібен стимул. І хоч я розумію, що це зачіпає і мої інтереси, й інтереси інших керівників, але в кінцевому результаті виграє місто».

Тетяна СОБОЛИК