10-річна Анюта з Калущини багато пережила за чотири роки: більше тридцяти курсів «хімії», і аж тричі хвороба поверталася. Сім’я вже витратила космічну суму грошей. Удома ще двоє діток, а батько пішов геть, ще коли дівчинку лиш почав мордувати біль у животику. Зараз Анюту відділяє від омріяної Барселони, де має бути поставлена крапка у цій боротьбі, ще три курси хіміотерапії, а потім потрібні кошти на поїздку за кордон.

Дітки без волосся

Леся Приймич з Калущини ще зовсім молода жінка – їй лише 29, але вже стільки біди з’їла. Чотири роки бореться за життя донечки Анюти. Бореться сама – чоловік пішов з сім’ї, як тільки почув, що дитина хвора. Леся має бійцівський характер і рідко розкисає, але каже, що навіть такі іноді ламаються.

«Ми тоді приїхали просто на УЗД. Після огляду медик сказав, що є утворення, а я не зрозуміла, що це означає, – розповідає Леся. – Думала, може, так називають збільшений лімфовузол. Питаю, чи треба лягати в лікарню, а медик на мене дивиться величезними здивованими очима. Певно, подумав, що якась геть немудра таке казати. Жодна з моїх трьох дітей від народження не хворіла, ніхто з них не знав, що таке лікарня, тому я ніколи особливо не цікавилася медициною. Потім до кабінету прийшов лікар, який нас мав лікувати, на бейджику в нього писало «онколог». Аж тоді я трохи перестрашилася, але все одно далі була переконана, що справа в лімфовузлах. «У вашої дитини в черевній порожнині пухлина… Рак». Я одразу знепритомніла».

В Анюти все почалося з банального болю в животику. Ліки не допомагали. Поїхали в лікарню – і на місяці.

«Коли потрапила в дитяче онковідділення, то довго не могла оговтатись, – каже Леся. – Дітки без волосся… Батьки змордовані, але всупереч страшній біді розраджують одне одного. Бо там не можна падати духом».

«Збирати ті гроші»

Цього року в березні дитина захворіла на вітрянку, що й спровокувало третій рецидив. Перший раз хвороба повернулася у 2018-му через те, що затягнули зі скануванням організму за кордоном. Курс хіміотерапії проходив добре, але в кінці почалося сильне ускладнення – внутрішня кровотеча: «хімія» спалила кишківник. Аню ледве врятували, лікарі не давали шансу.

Коли дитину відтелепали, мусили чекати бодай кілька місяців, аби організм хоч трохи відновився. А пухлина тим часом росла. Знову рецидив, і знову «хімія» – аж вісім курсів. Вже навіть мала бути операція з видалення пухлини, однак медики все одно не давали хороших прогнозів. Казали, якщо після операції знову станеться рецидив, то пухлину вже нічим не спинити – дівчинка помре. Але дитина могла померти й просто під час операції. Леся вирішила відмовитися від оперативного втручання.

Зараз Анюту чекають ще три курси хіміотерапії. На два з них гроші ще треба зібрати – 220 тисяч гривень. А далі потрібні кошти на ефективне лікування в Барселоні, а це десятки тисяч євро. Точного рахунку мама ще не має, торік, коли вони з дівчинкою туди збиралися, їй озвучили суму 186 тисяч євро. Наразі сім’я має на руках лише десять тисяч євро.

«Четвертого рецидиву не можна допустити, бо маленький організм більше не витримає», – говорить Леся.

На самих початках дуже допомогли односельчани – гуртом скинулися і купили препарати для дівчинки. Є родичі за кордоном, теж підтримують трохи. Далі Леся почала звертатися до благодійних фондів, волонтерів, зареєструвала сторінку в Фейсбуці.

«У селі дехто плескав язиками, мовляв, я збираю гроші зі всіх боків, тоді як дитячий рак лікують безкоштовно, – розповідає мама. – Лікують. Якщо наявні препарати підходять під той вид раку. Нам не пощастило. Таких ліків, які нам потрібні, немає. Звісно, дещо видають, однак більшість купуємо за власний кошт. Але людям не позатуляєш писки. А є і такі, кого моя біда аж дратує, кажуть, мовляв, скільки вона ще буде збирати ті гроші: збирає і збирає… Нікому не бажаю «збирати ті гроші» і дивитися, як твоя дитина не вилазить з-під крапельниць. Своє дитинство вона вже втратила».

До речі, траплялися і підозрілі благодійники. Одного разу з Лесею зв’язалися люди, які запропонували допомогти зібрати гроші на лікування в Барселоні, але за це хотіли отримати 20% з тієї суми. Жінка погодилася, вже готувалася передати їм копії документів, але коли Анютин лікар побалакав по телефону з так званими «благодійниками» і засипав їх конкретними запитаннями, за ними й слід простиг.

А одного разу зателефонував якийсь чоловік і пообіцяв, що подарує Анюті повну суму для поїздки за кордон, тобто 180 тисяч євро, але перед тим почав запрошувати Лесю на каву і лепетати, що шукає сімейну жінку. «Я відразу не повірила в таку щедрість, – каже вона. – Інтуїтивно відчула, що то якийсь аферист. Телефонував мені кілька днів. Заблокувала». 

Там живе капуста

Анюта – така дитина, що майже не скаржиться. Коли дітки в палаті вередують, дівчинка здивовано запитує маму: «Хіба це важко витримати? Чого вони плачуть, адже їхні мами кажуть, що все буде добре?»

Лиш іноді Анюта не витримує здавати величезну копицю аналізів і питає, коли це все нарешті закінчиться. Дівчинка дуже хоче до школи, до дітей. Час від часу вона перепитує в мами одне і те ж: чи та обіцяє, що вона вилікується. Мама обіцяє.

Після першої «хімії» Анна місяць не могла встати з ліжка. Майже не їла. Ні з ким не говорила. Лікарі вже готували маму до найгіршого – дитина дійсно була дуже «важка». А одного дня Анюта захотіла… шашлик. Леся ще ніколи не була така щаслива – дитина житиме.

Взагалі в житті Анюти сталося вже не одне диво. Торік журналісти зробили так, аби до дівчинки приїхав її улюблений виконавець MONATIK. Артист ще й подарував їй величезного м’якенького ведмедика.

Лікуючий лікар робив для дівчинки неможливе – опікувався, як батько. Власноруч обстригав нігтики і перебинтовував їй пальчики, які вже почали гнити від «хімії». Ласкаво пояснював дитині, що в її животику росте капуста, яку треба звідтіля забрати, а для цього важливо добре їсти і багато сміятися.

Наталя МОСТОВА

P.S. Допомогти Анюті можна, переказавши кошти на рахунок мами, Лесі Приймич: 5168 7574 0312 2189 – Приват Банк; 5167 4901 4461 4956 – Ощадбанк.