Руїни старого замку, дерево, якому понад 600 років, біблійний сад, колонія, чудотворна ікона та привиди. Щоб побачити все це, не потрібно вирушати далеко. Слід відвідати село Маріямпіль, що в Галицькому районі. Колись це було місто-фортеця, а зараз – містечко-привид.

Недовга дорога до села

Щоб насолодитися чудовими краєвидами та відпочити на березі Дністра, потрібно подолати тільки 40 кілометрів від Івано-Франківська до Маріямполя та витратити стільки ж гривень. Це для тих, хто подорожує автобусом. До цього села з обласного центру Прикарпаття прямує два автобуси з автостанції №2. Для жайворонків перший вирушає о 6:20, а для тих, хто сова, є маршрутка о 16:20. Їхати недовго – одну годину.

Тим, хто їхатиме машиною, варто рухатися трасою Н-09. Тут доведеться проїжджати Тязів, Сілець, Єзупіль. І їхати у напрямку річки Дністер. На протилежному березі річки розташоване село Маріямпіль. Дорога до села непогана. Звісно, є ями, але видно, що її ремонтували.

Проїхати чи пропустити це село не вдасться, адже, як тільки заїжджаєш у нього, бачиш великий напис – «Маріямпіль 1378». Біля цієї таблички усіх зустрічає Божа Мати. А якщо не зупинятися і їхати прямою дорогою, нікуди не повертаючи, то перед вами з’являться стіни старої фортеці. Це відомий Маріямпільський замок.

Правда, від замку майже нічого не залишилося. Тільки вхід. Все інше зруйнували татари. Для туристів тут зробили оглядовий майданчик, з якого видніються інші села, а також Дністер. На новорічні та різдвяні свята тут, на території колишнього замку, навіть прикрасили ялинку.

Чому така назва села?

Згідно з переказами, які збереглися, є два пояснення назви села Маріяпіль. За одним, на території села ще до його заселення відбувалася кривава битва з татаро-монголами. В цій битві ворожі полчища були розгромлені. І вони не змогли закабалити місцеве населення. Тому поле було назване Марним, пізніше його заселили люди. І дали назву селу – Маринопіль.

Друге пояснення пов’язане із загарбанням Галичини Польщею. І вважається більш вірогідним. Територію почали заселяти поляки і євреї. Вони, за переказами, дали назву Marijmpol mjasto, що означає “місто святої Марії”.

Після входження західних областей України до складу СРСР указом президії Верховної Ради УРСР Маріямпіль перейменували на Маринопіль. За результатами сільського референдуму у 2003 році, мешканці села вирішили повернути йому довоєнну назву – Маріямпіль. У лютому 2004 року відповідну ухвалу прийняла Верховна Рада України.

Містечко-фортеця

Перша письмова згадка про село Маріямпіль датується 1378 роком. Та сучасну історію воно веде з 1691 року, коли було відбудоване на руїнах язичницького Чортополя. Саме цього року місто передали краківському каштелянові, великому коронному гетьманові Станіславу Яну Яблоновському. Той звів на високому березі Дністра мурований замок. Твердиня на плані мала форму правильного прямокутника. По її кутах були чотири високі башти. Потрапити у замок можна було через дві в’їзні брами із підйомними мостами. Частину оборонних споруд розібрали для будівництва нового палацу, який зберігся до наших днів. Зараз це лікарня.

Перед палацом є старий дуб Симона Петлюри, якому вже близько 600 років. Та, на жаль, дерево майже повністю впало. Підходити до нього заборонено, адже тепер цей об’єкт аварійний. Поблизу дуба також є старовинний дендрологічний парк. Це найстаріший парк на Прикарпатті. Загальна його площа – 2,26 гектара. Тут є липова алея, ясен, каштан, туя, тюльпанове дерево, кипарисовик тощо.

Село стало відомим і для прихожан. Тут проводять великі прощі. Адже саме сюди Яблоновський привіз чудодійний образ Богоматері, який супроводжував його у битвах з турками і татарами. Оригінал згодом відвезли у Польщу, а в Маріямполі залишилася копія.

Монастир капуцинів – тепер в’язниця

У середині XVIII століття за гроші гетьмана Яблоновського в селі заснували монастир католицького ордена капуцинів. А поряд з’явився костел Святого Антонія. Спочатку при монастирі працював навчальний заклад, потім – школа для бідняків. Згодом там була лікарня.

Через 40 років, при австрійському пануванні, монастир капуцинів був переданий в експлуатацію сестрам милосердя святих Вікентія і Павла ордену харіток. Храм віддали Маріямпільській католицької громаді. У 1945 році черниці залишили обитель.

У різний час в монастирі був дитячий притулок. Та в 2000 році установа стала виправно-трудовою колонією загального режиму для тримання засуджених до позбавлення волі жінок. А ще через сім років – виправною колонією мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання. У 2012 році йшлося проте, що цю в’язницю перенесуть на Коломийщину, а тут буде елітна школа-інтернат для сиріт. Та поки що цього не сталося.

Існує навіть думка, яка дійшла до наших днів, що в обителі є потайний підземний хід, який виритий до самого Галича, і духи черниць, похованих у тутешніх печерах, іноді ходять монастирем та селом.

Біблійний сад – перший в Україні

Поблизу колишнього монастиря капуцинів на площі Святої Марії у 2011 році в Маріямполі заклали біблійний сад. Колись цю територію жителі села використовували як пасовище. Про це розповіла місцева мешканка Оксана Волій.

Такі сади зазвичай роблять, аби посадити тут рослини, що згадуються у Біблії. Приклади таких посадок уже є в США та Європі, один із найвідоміших – Єрусалимський ботанічний сад в Ізраїлі. Першим біблійним садом в Україні став Маріямпільський. Тут є 30 видів біблійних рослин. Якщо ж запитати мешканців, що їм найбільше подобається в їхньому містечку, то більшість згадає саме про біблійний сад.

Тут висаджені кедри. Якщо зазирнути до біблійних переказів, то саме з кедра був виготовлений хрест, на якому розіп’яли Ісуса. Біля кожного виду рослин встановлені таблички з їх назвами та вказано місце зі Святого Письма, де вони згадуються.

Оксана Волій розповіла, що сад поділений на дві частини, що відображають події Старого і Нового Заповіту. В центрі – скульптура Матінки Божої Маріямпільської. Вхід до саду – це райські ворота, на яких вас зустрічають скульптури святих апостолів Петра і Павла. Тут дійсно є багато статуй, пам’ятників та інсталяцій, що мають сакральний зміст. До кожного з них є пояснення на табличці. Вхід до біблійного саду безкоштовний. На його території є церква Воздвиження Чесного Хреста. Площа біблійного саду у Маріямполі – приблизно один гектар.

Однією з найцікавіших рослин саду є ясинець. У народі його називають “неопалимою купиною” чи “кущем Мойсея”. Відповідно, посаджений він поруч зі скульптурою Мойсея.

Село насправді невелике. Щоб все оглянути, потрібно декілька годин. Та тут варто побувати хоча б через історію Маріямполя. Всі пам’ятки та будівлі розміщені близько одна до одної, що дає змогу прогулятися й без автомобіля чи автобуса.

Ратуша, цікаві церкви, монастир капуцинів та замок – усе це колись було в Маріямполі. Та зараз це більше село-привид. Від відомого замка майже нічого не залишилося, церкви зруйнували, а монастир став колонією. Усе те, що колись «жило» в містечку, зникло. Тут, як і в кожному прикарпатському селі, живуть люди, працюють та ведуть своє господарство. Хтось добре знає історію свого села, як-от пенсіонери, а от підлітки та діти – не дуже.

Про те, що тут колись жив польський коронний гетьман Станіслав Ян Яблоновський, нагадують тільки стенди з інформацією. А про те, що у селі була фортеця, здогадатися можна тільки з мурованих стін та воріт, які й слугують входом у замок. Маріямпіль не схожий на село, куди приїжджають багато туристів. Тут тихо й спокійно.

Ріта БОДНАР