Україна має доволі непросту й цікаву історію. Її унікальні звичаї, здобутки творчих людей і неповторна культура заслуговують чималої уваги.

Саме тому Галицький кореспондент продовжує ділитися цікавими та маловідомими фактами про нашу країну.

А ви знали про історію швейної справи в Україні? Ще з часів Київської Русі (IX–XIII ст.) в Україні існували ремісничі осередки, де виготовляли одяг з льону, вовни та шовку. Тканини ткали вручну, а одяг часто оздоблювали вишивкою — символом захисту, краси і статусу.

У XVII–XVIII століттях, за часів козацтва, український одяг набув чіткого стилю — шаровари, вишиті сорочки, кожухи. Шиття ставало більш масовим, а майстерність швачок високо цінувалася.

Козаки також носили елементи турецького та польського костюма, що впливало на фасони та оздоблення. При цьому зберігалася національна колористика і вишивка.

З розвитком міст і фабрик швейна справа поступово перейшла від домашнього ремесла до виробництва. У великих містах почали відкриватися швейні майстерні, а пізніше і фабрики.

Українські швачки працювали як на місцевих підприємствах, так і у відомих кравецьких ательє Російської імперії та Австро-Угорщини. Українська етнічна вишивка й орнаменти залишалися популярними навіть у промисловому виробництві.

Як повідомляв “Галицький кореспондент”, поруч із Ужгородом стоїть храм, який може бути старшим за більшість європейських соборів. Це Ротонда Святої Анни в селі Горяни – шестигранна кам’яна церква у стилі романської та візантійської архітектури. Ця маленька церква – справжня скриня зі скарбом. Достеменно невідомо, хто й навіщо її тут збудував, чому вона так добре збереглася в цьому місці протягом століть: кажуть, що на цьому пагорбі було древнє городище, чи то замок, чи палац: і от від нього лишились руїни, а церква стоїть.