Україна має доволі непросту й цікаву історію.

Її унікальні звичаї, здобутки творчих людей і неповторна культура заслуговують чималої уваги.

Саме тому Галицький кореспондент продовжує ділитися цікавими та маловідомими фактами про нашу країну.

А ви знали, що тривалий час український театр змушений був функціонувати у підпіллі? Під час заборони української мови в XIX столітті (Валуєвський циркуляр 1863 року, Емський указ 1876 року) театральні вистави українською мовою ставилися нелегально. Або ж їх маскували під постановки на “малоросійському наріччі”. У театральних афішах та офіційних документах мову вистав подавали не як окрему українську, а як “малоросійське наріччя” російської мови. Це дозволяло офіційно виконувати вистави, адже цензори не могли повністю заборонити місцеві говірки.

У текстах вистав часто використовували змішану мову: репліки персонажів могли бути частково українськими, а частково російськими, що створювало ілюзію адаптації до норм імперії.

Вистави часто проводилися у маєтках українських меценатів, які підтримували театр і мову.

Так, 1881 рік – після деякого послаблення заборон Кропивницький і Старицький офіційно створили першу українську професійну трупу. Вона виступала під назвою “Малоросійська трупа”, щоб не викликати підозр у влади.

Тоді театр мав визначену партією функцію – бути частиною загальної пропагандистської машини й нести у маси відповідні ідеї.

Як повідомляв “Галицький кореспондент”, гірське селище Кваси Закарпатської області називають крафтовою столицею Карпат. Протягом століть тут зберігають традицію виготовлення автентичних вовняних ліжників. Місцеві ткалі постійно проводять майстер-класи і навіть організовували тематичний фестиваль.