Захисник народився 25 вересня 1982 року в селі Данильче Рогатинської громади.
На Різдво Рогатинська громада отримала звістку, що солдат Володимир Пилипів зник безвісти поблизу населеного пункту Роздолівка Донецької області, але невдовзі прийшло й підтвердження про загибель воїна, йдеться на сторінці Рогатинської МТГ, передає “Галицький кореспондент”.
Володимир закінчив Калинівську ЗОШ, отримав фах водія. Згодом пройшов службу в армії, заробляв на життя водієм-експедитором ТзОВ “Гарант-ПСП”, а відтак працював у державній охороні та оператором АЗС “ОККО”.
Як пригадують рідні, Володимир був прекрасною людиною, відповідальним, щирим, хорошим татом і сином.
Після дня народження сина Володимир Пилипів приєднався до лав Збройних Сил України. Мобілізований 30 січня 2023 року. Виконував обов’язки навідника кулеметного взводу стрілецького батальйону на Бахмутському напрямку.
Під час важкого бойового завдання 21 грудня захисник не вийшов на зв’язок до рідних. Напередодні Різдва Володимир Пилипів загинув..
“Без найріднішої людини залишились сини – чотирнадцятирічний Сергійко та восьмирічний Андрійко, дружина Наталія. Втратили єдиного сина батьки. Рогатинська міська рада висловлює щире співчуття близьким і побратимам загиблого Захисника”, – йдеться в дописі.
Прощання з воїном відбудеться сьогодні, 26 грудня. Кортеж із загиблим захисником приїде до Рогатинської громади о 13:00. На головній площі міста відбудеться поминальна панахида та церемонія прощання.
Згодом траурна колона вирушить до рідного дому Героя. Час поховання повідомлять додатково.
“Звертаємось до жителів Рогатинської громади з проханням – вийти на центральні вулиці міста і сіл, щоб створити живий коридор й гідно зустріти загиблого Захисника України”, – закликають мешканців громади.
Золото і світло – це мабуть, перше, що спадає на думку, коли стоїш в оточенні робіт Олега Заставного. Зрештою, виставка має назву «Світло без тіні». Інакше, певно, зі справжнім світлом і не може бути. Та й бачити усе, що довкола нас, можемо завдяки світлу. І вже на виставці пригадала собі, що росла з
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи