Валентина Гнатишин лежить з дитиною в Івано-Франківській обласній дитячій лікарні. Каже, так їй сказали зробити для того, щоб донечці змогли оформити інвалідність. Однак у лікарні у жінки склалися непрості стосунки з медиками.

Про її пологи «ГК» уже писав в статті «Якби вибачення лікували». Внаслідок цього в маленької Ані парез – її рука майже не рухається. Для того, щоб отримувати від держави соціальну допомогу, дівчинці треба оформити інвалідність, для цього матері сказали лягти з дитиною в лікарню.

За словами пані Валентини, в лікарні дитина захворіла ще більше. «Хвору дитину з блювотою поклали в одну палату з нами, палати не кварцували, не прибирали. Хлопчика через два дні перевели в іншу палату, але сьогодні моя дитина страждає від болю в животику і невідомої інфекції. В лікарів жахливе і халатне відношення до нас», – розповідає пані Валентина.

Крім того, жінка зверталася до завідувача відділення, щоб, можливо, її перевели на амбулаторне лікування, але він не захотів її слухати і сказав, щоб йшла до лікуючого, бо він не має часу, адже йде до важкої дитини. Це обурило пані Валентину. «Я завідувача запитала, що мені робити, а він махає на мене рукою і каже, що має роботу. Це хамство! Я розумію, якби я електрика заставила мене слухати чи хірурга… Я не знаю, на якій він роботі, якщо не хоче вислуховувати людей з свого відділу», – продовжує Валентина. Насторожує жінку й те, що на запитання, чи отримає її дитина групу інвалідності, її лікуючий лікар Людмила Дельва відповіла, що ще невідомо.

Валентина каже, що в тому, що її дочка захворіла в лікарні, лікарі звинувачують її. «Це просто жах. У них стільки версій вже. Що я дитину не годувала, може перегодувала, що кавун їй давала, що не помила руки… Хто має відповідати за те, що моя дитина заразилася від іншого хлопчика і захворіла? Чому ніхто не кварцував палати? – зі сльозами на очах запитує жінка. – Я ще й вагітна. Я боюсь за життя другої дитини. Моя дитина вже рік мала отримувати від держави допомогу через інвалідність. У мене стрес, мене всю трусить, я боюсь, щоб не дай Бог, викидня не було, за що мені таке?»

Завідувач відділення для дітей з ураженням центральної нервової системи з порушенням функції опорно-рухового апарату Ярослав Криштафович запевняє, що раніше оформити дитині групу інвалідності не можна було, бо згідно з чинного законодавства для цього мають бути стійкі тяжкі рухові розлади. А для того, щоб визначити чи розлади стійкі, чи ні, потрібен час, принаймні рік. А головний лікар ОДКЛ Радислав Котурбаш додає, що палати кварцують тільки в реанімації.

«Чим мама ту дитину нагодувала, що в неї з’явилися диспептичні розлади, я не знаю. Може від того хлопчика заразилася, може мама чимось нагодувала. Дитину подивився сьогодні і педіатр, і гастроентеролог. Ця мама в перший день відмовлялася від медикаментозного лікування, зараз, то дає, то не дає робити аналізи, – розповідає Ярослав Криштафович. – Я йду у відділення недоношених робити спинно-мозкову пункцію тяжкій дитині з менінгітом гнійним, а вона почала викрикати, що я до неї зверхньо ставлюся. Я сказав, щоб поговорила з лікуючим лікарем, бо йду до дитини, якій гірше ніж її дитині».

У відчаї Валентина поїхала скаржитись в облдержадміністрацію. Там її запевнили, що поставлять це питання на жорсткий контроль і що все буде добре.

Також ця сім’я потерпає від смороду пластикових пляшок, що спалюють сусіди. Про це читайте у статті “Дим-димок від плящини”.