Українські Карпати стають доступнішими для людей з особливими потребами. Підкорювачами мальовничих вершин вже другий рік поспіль стають навіть ті, хто не може самостійно ходити. Безбар’єрними гори робить команда волонтерів, яка постійно поповнюється новими людьми, та французький візок «Джульєтта», що поглинає в себе увесь спектр неймовірних емоцій і відчуттів, які дарують мандри людям з інвалідністю.

В інвалідний візок Роман Генсіцький з Тлумача сів ще в дитинстві. Відтоді минуло понад 20 років, але однозначного діагнозу, а відтак і чіткого лікування, яке б повернуло його до повноцінного життя, немає досі. Хлопець, проте, не опускає рук. Він – талановитий фотограф, який тонко відчуває природу та бачить красу в, здавалося б, буденних речах. А ще Роман дуже хоче мандрувати, побачити світ, помилуватися морськими пейзажами, надихатися неповторного гірського повітря… Із схожими мріями живе чимало людей, але для таких, як Роман ці мрії часто так і залишаються нездійсненними.

«Ми знайомі з Романом з дитинства. Разом ходили у дитсадок та в перший клас. Пам’ятаю, як він колись на велосипеді ганяв…», – пригадує Володимир Вірстюк, друг Романа. Хлопці активно спілкуються останніх кілька років, тому і про бажання Романа підкорити найвищу вершину України Володимир знав.

«Довго думав, чим можу допомогти, як організувати похід, на чию допомогу сподіватися, – розповідає Володимир. – Підйом спершу хотіли здійснити у травні (на день народження Романа), але завадила погода. Червень також був не надто сприятливим, тому зібралися лише наприкінці липня».

Неймовірні відчуття

У похід вирушили найближчі друзі та мама Романа. Для жінки похід також став першим у житті. Проте боялася вона не за себе – за сина. Хлопцеві кілька разів на годину вимірювали тиск та постійно перепитували його про самопочуття. А він тим часом світився від щастя.

«Підніматися на вершину було важко, але дуже емоційно. Дорогою нам зустрілися майбутні військові – хлопці з Академії сухопутних військ, що у Львові. Запропонували допомогу. Говерла – популярний туристичний маршрут, тому ми зустрічали й інших мандрівників. Усі нас підбадьорювали, дякували та підтримували. У нас неймовірні люди!» – акцентує Володимир Вірстюк.

Загалом підйом тривав чотири години. Увесь цей час Роман Генсіцький перебував у спеціальному візку, який одночасно можуть нести до шести людей. Він міг насолоджуватися неймовірною красою Карпат, дихати на повні груди та розмірковувати про мрії, справжню дружбу і підтримку.

«На Говерлі нам усім перехопило подих. Відчуття, що ми це зробили, просто окрилювало. Ми співали гімн України, а в душі так хотілося кричати і плакати! Це неймовірні відчуття!» – ділиться Володимир.

Натхненні здійсненим задумом, прикарпатські мандрівники вирішили продовжити свій похід до озера Несамовитого. Гуцули називають його «гірським оком» та місцем, де народжується град. Озеро розташувалося в улоговині, яку створив льодовик тисячі років тому. З цим місцем пов’язують цілу низку неймовірних, а часом і містичних легенд. Особливістю цієї місцини є часті стихійні явища, які приходять зненацька.

Дощ застав і групу прикарпатців, змусив їх знизити темп, намагався вселити тривогу. Але завадити досягненню бажаного не зміг. Здається, самі гори в цей день противилися негоді. Неймовірно, але коли у мандрівників уже згасли від «перевтоми» ліхтарі, на шляху їм трапився старенький дідусь. Наче лісовик, який невідомо звідки з’явився, він пригостив хлопців чаєм з батончиками та дав новий ліхтарик.

«Ми всі зробили таку справу, про яку не пошкодуємо ніколи. Цей похід ми точно ніколи не забудемо. Кажуть, що гори фільтрують людей і, пройшовши їх, отримуєш або втрачаєш друзів. Роман нових друзів знайшов. Це і ті військові, які долучилися біля підніжжя Говерли, і хлопці з Калуша, які босоніж допомогли довезти Романа на базу «Заросляк», і інші люди, завдяки яким цей похід взагалі став можливим», – підсумовує Володимир Вірстюк.

 Французька «Джульєтта»

Загалом, організувати похід у гори для людини в інвалідному візку – завдання непросте. Знайти кількох друзів чи волонтерів, які б допомогли з транспортуванням на вершину – півсправи. Значно важче знайти відповідне спорядження, яке б гарантувало безпеку того, хто самостійно йти не може.

Таке спорядження активно використовують волонтери команди «На трьох колесах». Завдяки їхньому французькому візку LaJoelette (хлопці називають його «Джульєтта») торік у гори на Прикарпатті та Львівщині змогли піднятися 12 людей з інвалідністю.

Цьогоріч походи стартували у травні. Поки що їх було п’ять. Шостий планується вже найближчої неділі. Волонтери та людина з інвалідністю хочуть підкорити гору Пікуй, що є найвищою вершиною на Львівщині.

Керівник проекту «On 3 wheels – фонд здійснення мрій» Сашко Луцик каже, що вони стараються обирати щоразу інші вершини. Повторювалися двічі хіба що походи на Парашку та Гимбу. На Прикарпатті найпопулярнішим маршрутом все ж залишається Говерла.

«У нашій команді є лише четверо постійних волонтерів із Львівщини. Тому до походів щоразу приєднуються люди з різних регіонів. Навіть з Донеччини були. Люди з інвалідністю переважно з тих регіонів, які географічно найближче до Карпат. Але була також одна з Одеси. Загалом ми не обмежені якимись областями. Якщо є волонтери, які готові допомогти комусь зі своїх друзів з інвалідністю, то ми завжди раді підтримати», – акцентує Сашко.

Для Романа Генсіцького похід якраз організовували його друзі. «Джульєтту» орендували, чи, точніше, просто позичили, бо грошей за оренду спеціального транспорту львівські волонтери не беруть. Єдине, на чому акцентують: за кріслом до них краще приїжджати автомобілем. Тоді є змога продемонструвати, як правильно використовувати обладнання.

«На перший погляд, усе просто. Але є випадки неправильного використання, коли, скажімо, відпочиваючи, коляску ставлять на колесо, а не на спеціальні ніжки. Це і тим, хто несе, не дає змоги повноцінно відпочити, і самому візку загрожує поломкою. Тому я на цьому акцентую увагу. Думаю, що, можливо, запишемо невеличку відеоінструкцію, яку надаватимемо разом із цим транспортом», – додає Сашко Луцик.

За його словами, «Джульєтту» в них позичали вже п’ять разів. Цей візок – доволі габаритний: у довжину та в ширину має приблизно до двох метрів. Але у складеному вигляді легко вміщається у багажник будь-якого легкового авто. Спеціальний засіб виготовили у Франції і кількадесят років уже його вдосконалюють. Тому на сьогодні він продуманий до дрібниць: трубки вигнуті під спеціальним кутом, розмір коліс вирахуваний оптимально, а експлуатація – максимально проста. Нести його може одночасно шість людей. Тому в похід краще йти великою компанією, щоб була можливість змінювати одні одних.

Цьогоріч більшість походів у гори з людьми з інвалідністю плануються на вересень-жовтень. Наразі волонтерська команда зупинятися не збирається та закликає долучатися до неї. Йдеться не лише про волонтерів, які безпосередньо готові допомогти фізично, а і про чималу кількість інших потрібних людей.

Допомога часто потрібна з трансферами від місця проживання людини з інвалідністю до місця сходження. Фотографи та оператори – також незамінні, адже допоможуть зберегти для героя незабутні моменти. Можна допомогти команді і фінансово.

Детальніша інформація – на сторінці «On 3 Wheels – фонд здійснення мрій» у Facebook: https://www.facebook.com/on3wheels/

Яна Василів