Сьогодні, наголошують священнослужителі, особливо важливо єднатися у молитві за мир в Україні.
Традицію проведення вулицями Калуша масштабного молитовного дійства у громаді відновили після чотирирічної перерви.
Хресна дорога у місті пройшла сьогодні, 14 квітня. Про це інформують на сторінці Калуської міської ради, передає "Галицький кореспондент".
"Боже, благослови Перемогу нашого народу над лютим агресором, московським катом", — звернувся до вірян настоятель Собору святого Архистратига Михаїла о. Михаїл Бігун.
Від собору святого Архангела Михаїла молитовна хода дійшла до площі Героїв, відтак прямувала вулицями М. Грушевського, В. Винниченка, бульваром Незалежності і вул. Євшана — на майдан А. Шептицького, до собору. Таким маршрутом процесія проходить уже три десятки років.
Зі сльозами на очах присутні слідували за хрестом, який несли військові, волонтери, родичі Захисників, матері загиблих Героїв. Хрест також несли працівники медицини, освіти, культури, спорту і молоді, представники міської і районної влад, а також – наймолодші калушани і члени братства Колумба.
На кожній стації присутніх чекала молитва, а також актуальні розважання на проблеми сьогодення.
У молитовній єдності випросимо мир для України, достойно підготуємося до великого дня Христового Воскресіння. Вірмо: світло і добро переможе!
Хто б міг подумати, що навіть така тема, як створення Українського національного пантеону, може викликати дискусію: треба чи ні? Головні учасники дискусії — боти та хайпожери штибу жінки, яка називає себе психологинею Наталією Холоденко.
Погодьтеся, що в останні роки наше розуміння, ставлення до незалежності значно змінилося. Тепер це не про урочисті святкування, не коли багато жовтого і синього, а про тих, хто віддав найцінніше за те, щоб слово «незалежність» було не тільки у тлумачному словнику. Незалежність – це коли усе, що ти робиш, має тепер інший сенс, але
Якщо вам здається, що театральної награності у житті надто багато, то хочу вам сказати, що її занадто багато не лише у житті, а й у театрі. Коли сенсами напічкують постановку до too much так, що без пояснень не розберешся. Тож пояснювати беруться багато і
Я вразлива до того, як люди бачать журналістів. Так, я змирилася з тим, що люди зустрічаються з нами не так часто, як із таксистами чи лікарями, тому в них і немає нагод розвіяти стереотипи. Але мені все одно важко боротися з упередженнями, які сьогодні