Скорботна подія об’єднала на подвір’ї ліцею рідних і близьких Героя, учнів, учителів, небайдужих мешканців громади.
На фасаді Калуського ліцею №7 встановили та освятили меморіальні дошки Героям-випускникам закладу:
– Сергію Гашуку (06.08.1975 — 16.07.2024), стрільцю стрілецького відділення стрілецької роти однієї із військових частин. Загинув унаслідок авіаційного удару під час виконання бойового завдання у Харківській області;
– Старшому солдатові Ігорю Кащаку (05.12.1971 — 20.03.2023), водію-піхотинцю окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Помер у медичному закладі міста Дніпро від травми, отриманих на бойових позиціях у Донецькій області;
– старшому сержантові Олегові Андріїву (28.09.1968 — 01.02.2024), командирові відділення зв’язку взводу зв’язку 102 бригади Сил територіальної оборони ім. полковника Дмитра Вітовського. Помер унаслідок гострої серцевої недостатності під час виконання військового обов’язку у Запорізькій області.
Присутні передивилися відеоматеріали про життя і боротьбу полеглих Героїв, їхню пам’ять пошанували хвилиною мовчання. Під час освячення дощок і пам’ятної панахиди змолили молитви за їхні душі.
Війна забирає життя не лише на полі бою. Це величезне фізичне, емоційне навантаження, травми, які з часом можуть згубно вплинути на стан здоров’я. Побратим загиблого Ігоря Кащака пригадав одну із розмов.
“Я мав честь із покійним Ігорем Кащаком проходити службу. Цими днями 22 року на наші позиції прилетіли дві ворожі ракети, і 16 воїнів нашої бригади отримали поранення. Я зустрівся з Ігорем, він тримався за голову. Я спитався, що сталося. Він відказав, що теж контужений. Я порадив звернутися до медиків. Він відповів: якось буде. Якось не вийшло, — пригадує побратим. — Мужній, відважний, справедливий, добрий, завжди готовий прийти на допомогу. Надзвичайно любив свою родину і свою Батьківщину. Кажуть – за воїнами не плачуть, за воїнами сумують.
Рідні теплими словами згадали полеглих Героїв. Для них це — велике горе, спільне для всіх”.
“Прошу: пам’ятайте про подвиг наших синів, батьків, братів. Я не знаю всіх, але серце болить за кожного. Адже це наші діти, це наші воїни. Вони мріяли і віддали життя за вільну, квітучу Україну”, — зболено просила мати полеглого Героя Сергія Гашука.
На фасаді Калуського ліцею №7 — 12 барельєфів і меморіальних дощок полеглим за волю України випускникам. Директор ліцею Володимир Кіндрат зізнався: щоразу, відкриваючи меморіальну дошку, надіявся, що це — востаннє. Однак, кількість випускників освітнього закладу, загиблих на війні, невблаганно зростає. Наразі їх — 26.
Керуючий справами виконавчого комітету Калуської міської ради Олег Савка підкреслив, що пам’ять про загиблих Воїнів має жити щодня: у пам’ятних заходах, назвах турнірів, на сторінках книг, у серцях усіх, хто проходить повз меморіальні дошки, звідки дивляться очі Героїв.
Для цього ГО «Спогади крізь віки» виготовило відеоматеріали про життя і боротьбу загиблих Захисників, переглянути які можна, зісканувавши QR-коди на інтерактивних меморіальних дошках.
Василь Красьоха про себе сказав так: «Людина і земля, продовження життя від кореня – складова частина моєї творчості. (…) Окремі картини – земля і поле». Мабуть, краще і не скажеш, бо коли підходиш до його картин, що експонуються в Музеї мистецтв Прикарпаття, впритул, то бачиш перед собою землю, з усіма її досконалими нерівностями та
З початком великої війни я відмовилася від всього, що хоч якось могло підтримати моє психічне здоров’я. Через почуття провини, що гинуть люди та руйнуються міста. Через те, що мій Вова пішов у військо. Я заборонила собі сміятися, відпочивати, радіти дрібницям. В мене було відчуття, що разом з ним з дому пішла частина мене. Життя помітно
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного