У виставковій залі КЗ «Калуський музейно-виставковий центр» 11 липня відкрилася виставка робіт українського художника, фотографа, волонтера, старшого солдата – полеглого бійця Олега Дробоцького (позивний Художник) – «Фарби дихають війною».
Народився художник 29 жовтня 1996 року на Тернопільщині. Закінчив відділення образотворчого мистецтва Кременецького педагогічного коледжу Кременецької обласної гуманітарно- педагогічної академії імені Тараса Шевченка, Львівську національну академію мистецтв (2019).
Волонтерив та фотографував у зоні бойових дій. Після навчання підписав контракт із ЗСУ, служив стрільцем-санітаром 67 окремої механізованої бригади ДУК. Загинув Олег 6 березня 2023 року біля с. Оріхово-Василівка на Донеччині. Похований 10 березня 2023 року в рідному селі. Йому було 26 років.
Старший солдат 67 ОМБр ДУК Збройних сил України Олег Дробоцький Указом президента України №148/2023 нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня (посмертно).
До Калуша виставка «Фарби дихають війною» потрапила за сприяння заступниці директора обласного музею національно-визвольної боротьби ім. С. Бандери Оксани Романів.
Представлені 18 робіт, це олійний живопис на звичайному полотні
Зараз фахівці КЗ «Калуський музейно-виставковий центр» доопрацювують інформаційний супровід експозиції.
Сюжети творів передають те, що, за задумом автора, відбувається в головах поранених бійців. Експозиція поділена на дві частини. Сірі картини, за словами Уляни Закасовської, художниці-реставраторки, написані в період від 2014 року до початку повномасштабного вторгнення, червоні – уже після початку великої війни.
Особливе місце в екпозиції посідає автопортрет, який художник не встиг дописати. Передчуваючи свою загибель, митець передав цю картину своїй сім’ї, перед тим, як вирушити на бойове завдання.
За життя Олег Дробоцький мав лише одну персональну виставку «20/242: Донецьк. Аеропорт», яку побачили у 16 містах України.
Ще три персональні виставки вже після загибелі автора, експонувались у різних містах нашої держави: «Залізо. Крик. Земля» (2023, Ланівці, посмертно); «Два світи» (2023, Тернопіль, посмертно); «Донецький аеропорт» (2024, Тернопіль, посмертно).
Здається, до Івано-Франківська поволі наближається відчуття Різдва. Бо ходиш між отими вогниками, штучними гілками, величезними псевдопряничними чоловічками і не розумієш, чому оте все має викликати у тебе відчуття радости та магії Різдва. У часи війни воно все швидше викликає роздратування і нерозуміння: нащо? Але добре, що є митці, які знають і відчувають, що справжнє Різдво
Коли Вові в роті охорони сказали, що їх будуть забирати в Черкаси для формування нового батальйону, то я попросила, щоб він навчив мене працювати мотокосою та бензопилою. Ми завжди все робили разом Кілька років тому ми вирішили зайнятися господарством. Розвели кролів, нутрій, качок-шипунів. Ну, й звісно, свині, кури. Це шалений обсяг роботи, але нас то
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного