У виставковій залі КЗ «Калуський музейно-виставковий центр» 11 липня відкрилася виставка робіт українського художника, фотографа, волонтера, старшого солдата - полеглого бійця Олега Дробоцького (позивний Художник) - «Фарби дихають війною».
Народився художник 29 жовтня 1996 року на Тернопільщині. Закінчив відділення образотворчого мистецтва Кременецького педагогічного коледжу Кременецької обласної гуманітарно- педагогічної академії імені Тараса Шевченка, Львівську національну академію мистецтв (2019).
Волонтерив та фотографував у зоні бойових дій. Після навчання підписав контракт із ЗСУ, служив стрільцем-санітаром 67 окремої механізованої бригади ДУК. Загинув Олег 6 березня 2023 року біля с. Оріхово-Василівка на Донеччині. Похований 10 березня 2023 року в рідному селі. Йому було 26 років.
Старший солдат 67 ОМБр ДУК Збройних сил України Олег Дробоцький Указом президента України №148/2023 нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня (посмертно).
До Калуша виставка «Фарби дихають війною» потрапила за сприяння заступниці директора обласного музею національно-визвольної боротьби ім. С. Бандери Оксани Романів.
Представлені 18 робіт, це олійний живопис на звичайному полотні
Зараз фахівці КЗ «Калуський музейно-виставковий центр» доопрацювують інформаційний супровід експозиції.
Сюжети творів передають те, що, за задумом автора, відбувається в головах поранених бійців. Експозиція поділена на дві частини. Сірі картини, за словами Уляни Закасовської, художниці-реставраторки, написані в період від 2014 року до початку повномасштабного вторгнення, червоні – уже після початку великої війни.
Особливе місце в екпозиції посідає автопортрет, який художник не встиг дописати. Передчуваючи свою загибель, митець передав цю картину своїй сім’ї, перед тим, як вирушити на бойове завдання.
За життя Олег Дробоцький мав лише одну персональну виставку «20/242: Донецьк. Аеропорт», яку побачили у 16 містах України.
Ще три персональні виставки вже після загибелі автора, експонувались у різних містах нашої держави: «Залізо. Крик. Земля» (2023, Ланівці, посмертно); «Два світи» (2023, Тернопіль, посмертно); «Донецький аеропорт» (2024, Тернопіль, посмертно).
«Хоч у гріб зійшов Ти, Безсмертний, та адову зруйнував ти силу, і воскрес єси як переможець, Христе Боже, жінкам-мироносицям звістивши: Радуйтеся, і Твоїм апостолам мир даруєш, падшим подаєш воскресіння». Саме цей великодній кондак пригадався мені, коли з
Глибина… Мабуть, це перше слово, з яким асоціюється виставка, присвячена 65-річчю від дня народження Володимира Луканя, художника, мистецтвознавця, вчителя, що відкрилася у виставковій залі Карпатського національного університету імені Василя Стефаника на
Я зараз багато чую про безособовий парламент. Про те, що всі проблеми в тому, що люди без розбору віддали голоси конкретній людині й не розбиралися у списках. І настільки це часто звучить, що хочеться виговоритися. Бо справа не лише у безособовості (це бу
Історія виставки Олега Чуйка «Перехід» для мене почалася на іншому переході – тому, який треба було перейти, щоб потрапити до виставкової зали Спілки художників. Поки я стояла і чекала на своє світло, подумалося, що ось ця зебра на дорозі теж своєрідний п