Олег Гороховський народився 3 червня 1975 року в с. Городиська. Закінчив Верхньолипицьку школу. Продовжив здобувати освіту в Бурштинському ДСАФ за професією водія.
Далі у його житті були служба в армії та зустріч з коханою Любою у 1997-му. З нею створив сім’ю, виховали двох люблячих донечок – Мар’яну та Ірину. У мирний час чоловік працював на Лопушанському кар’єрі та у Верхнолипицькому ліцеї.
У 2021 році від важкої хвороби померла дружина Люба. Чоловік залишився з двома доньками.
У березні 2022 року він пішов обороняти свою сім’ю. Спершу старший солдат Олег Гороховський проходив бойові завдання у Черкаській області, згодом в Донецькій та Луганській. Хоробрість і відвага захисника були відзначені численними нагородами різних рівнів.
“Контузії, численні поранення, переохолодження ніг спонукали захисника звернутися до лікаря. Пройшовши обстеження, невдовзі Олег почув невтішний діагноз — рак. Як і на передовій, наш воїн буде боротися з хворобою до останньої хвилі. Але важка недуга прогресуватиме і забере його”, — зазначають на сторінці громади.
Військового не стало 27 вересня у палаті онкодиспансеру.
Прощання з воїном відбудеться завтра, про час зустрічі повідомлять додатково.
Кожного з нас змінить ця війна. Чуючи такі слова ще у 2022, я не уявляла, як саме це торкнеться мене самої та моєї сім’ї, та як я відреагую на це. Розуміння того, що внутрішні трансформації невідворотні, прийшло потім, пізніше. І той факт, що ми вже не будемо такими, як до початку повномасштабного вторгнення, треба визнати
«Ми були звичайною родиною, яка жила в любові, інколи в дрібних побутових сварках…» – ні, це не початок любовного роману. «Щастя було в усьому, планів на життя було так багато…» – це також не початок мелодрами про нещасливе кохання. «Мій тато дуже любив збирати гриби та гуляти в лісі…» – це не початок шкільного твору
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного