Також вшановували цього дня загиблого в АТО Василя Семанюка.
Сьогодні, 23 травня, на фасаді Виноградського ліцею Отинійської селищної ради, відбулося урочисте відкриття пам’ятних дошок двом випускникам закладу — Героям, які віддали своє життя за незалежність і свободу України: Мирославу Гуцулу та Володимиру Гараздюку.
Мирослав Петрович Гуцул народився 11 грудня 1974 року в селі Виноград, де пройшло його дитинство й шкільні роки. Після завершення навчання здобув фах електромонтера, проходив строкову службу, працював на будівництві. Коли російська агресія загрожувала Україні, Мирослав без вагань став на захист Батьківщини. З грудня 2022 року служив стрільцем у складі військової частини А4123. Понад два роки бойових дій, короткі миті з рідними, незламна віра в перемогу — усе це обірвалося 26 грудня 2024 року в районі н. п. Погребки Курської області. Герой загинув під час виконання бойового завдання.
Володимир Володимирович Гараздюк народився 24 листопада 1982 року у селі Нижня Велесниця. Його дитинство минуло серед ланів і лісів рідного краю. Володимир навчався у філії Виноградської школи, згодом — в Отинійському професійному училищі, де став електрогазозварювальником. Він був люблячим чоловіком і батьком, людиною доброї душі. У серпні 2024 року Володимир став до лав ЗСУ, служив стрільцем-снайпером у військовій частині А4123. Загинув 6 січня 2025 року під час запеклого бою поблизу н. п. Журавка Сумської області. Його довго вважали зниклим безвісти, однак згодом тіло Героя було знайдене й з гідністю поховане.
Під час відкриття пам’ятних дощок звучали щирі слова шани від громади, вчителів, побратимів і рідних загиблих воїнів. У пам’ять про них на шкільному подвір’ї пролунала хвилина мовчання.
“Мирослав Гуцул і Володимир Гараздюк — це не просто імена. Це історії мужності, відваги та безмежної любові до України. Їхні імена тепер навіки закарбовані у серці громади, на стінах рідного навчального закладу — як приклад для майбутніх поколінь”, — додають в дописі.
У японській поетиці є поняття «моно-но аваре», що перекладається як «чарівний смуток речей» – це коли обов’язково називаєш те, що побачив, те, що подобається або не подобається, вживаючи слово моно (річ). Якщо ж людині трапляється те, що може викликати почуття і людина дійсно починає відчувати щось, тоді кажуть: «відчувати моно-но аваре». Таким чином, серце
Розповідати про війну вголос іноді страшніше, ніж мовчати. Та ще страшніше – вдавати, що нічого не відбувається. Писати про своє життя у війні – це не про те, що я хочу пожалітися. Це про свідчення того, що відбувається з нами сьогодні. Мовчати чи писати Коли я вперше писала про наш з чоловіком особистий досвід життя
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного