Цей блог присвячується всім прихильникам «чарівної палички», за велінням якої у ніч з 31-го грудня на 1-ше січня вся транспортна система міста мала б стати ідеальною. «Богдани» мали б перетворитися на сучасні великі і теплі «Мерседеси» і приходити на зупинку саме тоді, коли ви підходите до неї, о 23.00, повертаючись з прогулянки, а ціна на проїзд, відповідно, мала би впасти. Це ж цілком логічно.

Це сарказм, якщо хтось не зрозумів. Транспортна система – це як наша країна. Її перезавантажили в ніч перемоги Майдану, але немає такої «чарівної палички», щоб моментально перетворити її на «квітучу та родючу». Так само немає «чарівної палички» і для нашої транспортної системи. Я питаю – що буде з країною, якщо пустити її на волю вітрів, як флюгер? Звісно ж, нічого доброго. Її одразу почнуть розривати олігархи, корумповані політики, корумповані чиновники і т.д.

Що потрібно, щоб цього не було? Відповідь одна: громадський нагляд за роботою всіх ділянок влади. На цей час тільки так. Вони мають звітувати перед громадою чи не про кожен свій крок. Щоб громада бачила та аналізувала, чи правильно вони діють. Може, наступного разу краще обрати тих, хто більш адекватно буде розпоряджатись ресурсами? І так триватиме до того часу, поки ми не побудуємо нормальний стержень чиновників. Чиновників нової формації. Так методом відбору, але поступово маємо дійти до рівня, коли в крові чиновника буде бажання працювати на своїй посаді так, як на своєму власному підприємстві.

Хочу навести приклад такого звітування перед громадою. Є у мене друг в Полтаві, футбольний хуліган, розумна, активна людина і взагалі молодець. Він виграв вибори у місцеві депутати від однієї з партій, що популярна на Прикарпатті і не популярна на Полтавщині, за смішного бюджету передвиборчої кампанії (здається, до 10 000 грн., про які він звітував перед тими, хто його висунув). Хто не в курсі – в Полтаві нині транспортний колапс. Снігу випало чи не річна норма, і місто запломбоване не гірше від гірського урочища після лавини. Мій друг очолив комітет з очистки міста від снігу. Кожного дня по декілька разів на день я читаю звіти його команди стосовно тих чи інших дій, які вони чинять, і пояснення, чому саме так. Тобто логіку рішень.

Скажу чесно, це дуже піднімає рейтинг рішень і звітів. Тобто я розумію, чому вони зняли грейдери з аеропорту і пустили їх у місто, чому трактор не працює вночі, чому перекривають дороги. Все це доступно пояснено. Я вважаю, саме так і має діяти сучасний український чиновник. Але щоб він так діяв, ми мусимо від нього цього вимагати. Вказувати на недоліки. Радити. Бачите, ми знову прийшли до «чарівної палички». Так от, тепер черга чиновників звітувати таким чином, щоб люди не вимагали чаклунства від них. А від нас самих дуже багато чого залежить.

Якщо ми будемо ходити вулицями інертно, безініціативно, не цікавитись життям міста, то і місто буде відповідним. Наведу приклад. Є один світлофор по вулиці Незалежності, біля АЗС «ОККО», що на початку Угорників. Так склалося, що я регулярно ним користуюсь. Але мене не влаштовувала його періодичність. Тобто у нього одночасно, впродовж однієї секунди, горіло зелене світло і для пішоходів, і для автомобілів. Але цієї секунди вистачало, щоб створювались небезпечні ситуації на переході. Мені це набридло, я витратив 5-10 хвилин і зареєстрував електронну скаргу на сайті міськвиконкому. Мені надали номер скарги і сказали чекати. За місяць зателефонував мені чоловік і поцікавився, чи налаштували світлофор. Я сказав, що точно ні, бо якраз щойно перейшов дорогу на ньому. Він був помітно обурений і попрощався. А наступного дня світлофор вже був налаштований, як слід! «Працює, – подумав я і замислився: – Проте скільки людей ним користується кожного дня, а подати скаргу спало на думку лише мені». Може, якби я зробив це раніше, це зберегло б життя тій жінці, яка загинула на цьому переході за тиждень до того, як я подав скаргу?

Чому ми такі байдужі? Це наше місто, і ми не маємо такими бути! Люди, звертайте увагу на все, що відбувається навколо, і вказуйте чиновникам на недоліки. Чиновники, звітуйте перед людьми про виконану роботу і пояснюйте, чому ви робите саме так, а не інакше. Не лякайтесь непорозуміння з боку громади. Громада вам допоможе. І разом це буде спаяна команда, яка перетворить Івано-Франківськ на сучасне, прогресивне місто і, головне, поверне йому пальму першості у рейтингу найкомфортніших для життя міст країни! Я в це вірю.