Марина Шкуропацька наразі дослідила свій рід до середини ХІХ століття.

Дослідниця-аматорка навіть розробила безкоштовний курс з генеалогічного дослідження, до якого незабаром можна буде долучитися в івано-франківському Гончаренко центрі, пише Галицький кореспондент.

Вона радить працювати над родинним деревом не заради того, аби хвалитися, що знайшов багато поколінь предків, а щоб знати власну історію – це формує особистість. Генеалогічне дослідження дає можливість дізнатися повно цікавих фактів про своє коріння, про яке ти навіть здогадуватися не міг.

Просто ґуґлила

Марина Шкуропацька за фахом – юристка. Три роки тому через війну переїхала з Харкова до Івано-Франківська.

Свій рід почала досліджувати ще з 2015 року. Генеалогією цікавилася з дитинства – родичі постійно ділилися спогадами про предків. Тим паче їх доволі багато і з цікавими історіями. До прикладу, у прабабусі по маминій лінії було 16 дітей, які завжди підтримували зв’язок між собою. А коли батько свого часу поїхав на роботу в Грецію, то дізнався від мами, що дід за національністю був греком. Тато шукав і справді знайшов там своє коріння. Однак багато епізодів з історії родини все ж залишалися невідомими.

Пошуки Марина почала з батькового дідуся. Спершу просто ґуґлила. З доступних джерел дізналася, що дідусь мав братів, які, можливо, з Криму переїхали до Російської імперії і певний час жили на території Калузької губернії. Мало того, були репресовані за повстання проти більшовицької влади. Аби знайти ще більше інформації про них, самого інтернету недостатньо – потрібні архіви, однак вони на ворожій території.

«Тепер я розумію, звідки в мого батька такий бойовий характер, – усміхається жінка. Він завжди боровся за справедливість».   

Ще одна цікава знахідка стосується дідуся по маминій лінії, його брат брав участь у Другій світовій війні. Родина не знала де і за яких обставин загинув. На онлайн ресурсах вдалося відшукати нагородний лист, де йшлося, що брат дідуся брав участь у зачистці від німецьких військ, утримував ділянку на території Пруссії, будучи пораненим, там загинув і був похований.

Також Марина допомогла дізнатися долю батька своєї двоюрідної бабусі, яка зараз живе в Молдові. Він зник безвісти під час Другої світової війни. Бабуся все життя мріяла дізнатися хоча б де похований тато. Як з’ясувала дослідниця, він спочив у братській могилі на німецькій території, знайшла навіть фотографію меморіалу.

«Часто люди починають досліджувати предків, намагаючись вишукати бодай якусь належність до шляхетного, гетьманського чи відомого роду, – каже Марина. – Однак і серед звичайних селян було дуже багато неймовірних особистостей, які лишили слід в історії. Загалом кожна людина в твоєму родоводі – важлива. Адже це частинка тебе самого».

Зараз жінка працює над черговим родинним ребусом. Дідусь, родом з Чернівецької області, колись розповідав, що його дід був французом і воював у складі наполеонівської армії. Коли військо гнали з Російської імперії, він переховувався в чернівецькому селі, потім залишився там жити. Французьке прізвище, звісно, змінив. При чому змінював не раз – під час різних окупацій послуговувався щоразу іншим. Однак дідусь Марини запевняв, що в тому селі на старому кладовищі є могила зі схожим прізвищем. Невдовзі вона планує туди поїхати і дослідити.  

Поки живі дідусі-бабусі

Марина радить завжди починати з відомого і рухатися до невідомого. Важливо ретельно збирати всю доступну інформацію з родини: документи, фото, спогади.

«Поки живі наші дідусі-бабусі, треба встигнути їх максимально розпитати про предків, – каже дослідниця. – Краще за них не знає жодний архів».

Вона радить просити згадувати не загальну інформацію, а конкретні дані, наприклад ким працював, де жив, чим займався, коли народився, одружився, помер, був бідний чи багатий, загинув у війні або під час Голодомору тощо. Було б добре записувати все на диктофон. Можна разом пошукати старі родинні фотографії – на них можуть бути вказані місцевості.

Також варто розуміти, що чимало рідних більшість життя прожили в Радянському Союзі, де мусив ретельно зважувати кожне сказане слово – аби не наробити біди собі й родині. Репресії упокорювали людей. Цей відбиток може все ще мати вплив. Родичі можуть замкнутися у собі, досі побоюючись розповідати щось із минулого. 

«Серед предків чоловіка моєї сестри був родич, про якого заборонено було навіть згадувати в сім’ї. Він відзначився в якійсь революційній боротьбі, – ділиться Марина. – Навіть в сучасній незалежній України ця заборона діяла, в родині навідріз відмовлялися розповісти бодай щось про того чоловіка». 

Можна також поїхати до місця проживання предків. Найперше місцеві люди можуть багато чого розповісти, показати світлини. Окрім цього, Марина радить навідатися до тамтешньої школи, дізнатися, чи є в архівах списки учнів від давніх часів. Якщо це село, то якась цінна для дослідження інформація може бути в сільраді. Або ж – у музеї чи бібліотеці, де могли зберегти виписки з давніх газет про важливі події, до яких причетні й родичі, котрих досліджують. Вагомі записи можуть досі перебувати і в церкві, наприклад, про дати народження, одруження й смерті, які колись заносили до метричних книг.

Також не зайвим буде відвідати місцевий цвинтар та дослідити записи на надмогильних пам’ятниках, хоча багато з них уже позатиралися.

Під час пошуків часто можна стикнутися з варіативністю імен та прізвищ, коли одну людину записували у різних документах трохи по-різному. Зокрема, і через зросійщення прізвищ.

Почати з пошуковиків

Після опитування родичів можна переходити до онлайн-баз та архівів.

Не потрібно обмежуватися однією базою даних, натомість використовувати різні платформи, оскільки вони можуть містити унікальні колекції або різні індексації тих самих документів. Завжди необхідно перевіряти інформацію, отриману з онлайн-джерел, шляхом порівняння з іншими документами. Помилки можуть бути як у першоджерелах, так і при оцифруванні.

Можна також долучитися до генеалогічних форумів, груп у соціальних мережах, місцевих генеалогічних товариств.

Марина радить спершу почати зі звичайних пошуковиків – написати ім’я, прізвище, по-батькові, рік народження, місце проживання. Інформації буде дуже багато, але це може допомогти рухатися далі в правильному керунку.

Онлайн платформ, які можуть стати в нагоді, також чимало.

• Міжархівний пошуковий портал – вебсайт об’єднує у єдиному пошуковому просторі електронні ресурси державних архівів. 
• Імена – жертви трагедії Бабиного Яру. 
• Рra.in.ua – родоводи і оцифровування метрик в Україні, який заповнюють волонтери. Є доступ до списків, що стоять у черзі на оцифровування. Це велика база даних жителів України, яка охоплює період з 1650 до 1920 років, надає можливість безкоштовно дізнатися про своє коріння і побудувати в програмі родовід. 
• Рідні – тут є можливість спробувати шукати родичів за прізвищем. Після введення свого прізвища можна отримати інформацію про кількість людей, які його носять, про населені пункти, де воно найбільш поширене. Також є каталог метричних книг. 
• Український генеалогічний портал містить багато корисних посилань і на джерела, і на цифрові дані для досліджень. 
• Національний банк репресованих – список репресованих радянською владою в Україні з 1917 по 1991 роки. 

Проєкт «Реабілітовані історією» – це багатотомне видання, що містить списки репресованих по всіх регіонах України. Багато томів оцифровані та доступні онлайн, надаючи аналогічні дані про репресованих. 

Багато країн, включно з Україною, мають оцифровані Книги Пам’яті, присвячені жертвам війн, голодоморів та репресій. Вони містять прізвище, ім’я, по батькові, дати життя та обставини загибелі. Наприклад, в Україні існують регіональні Книги Пам’яті, присвячені Другій світовій війні, а також жертвам Голодомору.

Реєстри козацтва та інші військові списки є цінним джерелом інформації для тих, чиї предки мали стосунок до військової служби, особливо на території України.

Реєстри Війська Запорозького – це основні джерела інформації про козаків, що перебували на державній службі. Найвідомішим є Реєстр Війська Запорозького 1649 року, що містить близько 40 000 імен козаків та їхніх сотень і полків. Оцифровані копії та транскрипції цих реєстрів доступні на історичних порталах та в електронних бібліотеках, наприклад, на сайті Інституту історії України НАНУ. Інформація включає ім’я, прізвище, назву сотні/полку, іноді місцевість.  

«Оцифровані дані, що стосуються періоду перебування України під владою Російської імперії та Радянського Союзу, здебільшого є лише в російських джерелах, – ділиться Марина. – На жаль, вони містять багато важливої інформації, якої ми більше ніде не знайдемо. Саме для генеалогії це вагомий період історії, коли вся Україна була «під радянщиною», і незалежно від того, в якій частині України проживала людина, це стосувалося кожного, бо людей в лави радянської армії забирали як зі Сходу, так і з Заходу».

Для пошуку в інших країнах світу теж існують ресурси.

FamilySearch є однією з найбільших генеалогічних баз світу, що містить мільярди записів з усього світу. Вона надає доступ до оцифрованих метричних книг, церковних реєстрів, переписів населення. 

Ancestry – найбільша комерційна платформа, що має величезну колекцію записів, включаючи метричні дані, переписи, імміграційні списки, військові записи з багатьох країн. Дані аналогічні до національних архівів, але агреговані для зручного пошуку. 

Ще один ресурс – Geneteka – це польський сайт, який дає чимало можливостей для пошуку родичів родом із Заходу України, адже в різні періоди ця територія була під владою Польщі. На цій платформі можна переглянути навіть скановані метрики.  

Часто в онлайн платформах доступ до повних даних платний, але індекси та частина записів доступні безкоштовно. Ці бази містять інформацію про ім’я, прізвище, дату події (народження, шлюбу, смерті), вік, соціальний стан, місце проживання, імена батьків, свідків, наречених тощо.

Архіви

Метричні книги є одним із найважливіших джерел для генеалогічних досліджень, фіксуючи народження, шлюби та смерті. В Україні активно розвиваються платформи, що оцифровують архівні метричні книги. До прикладу, на вебсайті архіву Тернопільщини є оцифровані ревізькі казки. Архів Київської області містить оцифровані метрики Київської губернії. На сторінці Харківського архіву також можна знайти оцифровані метрики, спогади свідків про Голодомор, дані щодо репресованих тощо.

Земельні книги та угоди про купівлю-продаж землі також є важливим джерелом для відстеження майнового стану та соціального статусу предків і їхнього місця проживання. До прикладу, поземельні книги (кадастри) – офіційні реєстри земельних ділянок, що містять інформацію про власників, розміри ділянок, їх межі, тип ґрунту та оцінку. В Україні такі книги зберігаються в державних архівах (наприклад, центральні історичні архіви у Львові, Києві, Харкові). Вони охоплюють період з 18-го століття і до початку 20-го. Інформація включає ПІБ землевласника, назву маєтку або населеного пункту, кількість землі (десятин), іноді дані про родичів

Обласні архіви мають оцифровані описи на своїх сайтах. Якщо потрібну справу не вдалося знайти онлайн, можна замовити її копію в архіві. Або ж відвідати читальний зал архіву. Однак напередодні необхідно замовити справи по телефону або онлайн написати заяву з описом потрібних матеріалів, зазначити номери фондів, які цікавлять. Аби зʼясувати, на яку інформацію робити запит, можна попередньо ознайомитися з каталогом метричних книг України або пошукати інформацію в Міжархівному пошуковому порталі. Також на FamilySearch часто можна знайти потрібні номери фондів.

В архівах базовими джерела для генеалогічного дослідження є метричні книги, ревізькі казки, реєстраційні акти громадянського стану, сповідальні відомості, справи репресованих осіб.

Через війну в Україні багато архівів згоріли, тому чимало даних втрачені назавжди.

Як впорядкувати

Систематизувати і впорядкувати знайдену інформацію про предків зручно на багатьох онлайн-ресурсах. Наприклад, Рra.in.ua, MyHeritage або FamilySearch. На таких платформах дають можливість безкоштовно побудувати родинне дерево, зберегти і навіть роздрукувати. Зокрема і карту проживання роду. У платній версії, звісно, функціонал більш розширений.

«Цікаво, що такого типу ресурси ведуть пошук оцифрованих баз по всьому світу, – пояснює Марина. – Що це дає? Якщо десь знаходиться родинне дерево, яке дуже схоже з твоїм, програма одразу пропонує перевірити, чи власником є не твій родич. Я таким чином знайшла і додала гілку на кілька десятків родичів, про яких навіть не знала. Це були рідні сестри моєї бабусі. У програмі також є можливість зв’язатися з власником дерева і об’єднатися».

На декотрих сайтах є платна опція здати ДНК-тест для визначення генетичної належності до певного народу та відсоткового етнічного складу ДНК, а іноді й генетичних особливостей, притаманних виключно певним категоріям людей. Ця функція зокрема дозволяє знайти людей, із якими у вас є спільна ДНК. Це можуть бути як близькі, так і далекі родичі.

«Я особисто не робила таких тестів, але маю величезне бажання приділити цьому увагу та виділити відповідні кошти, – каже Марина, – бо, на мою думку, це дуже корисно і може відкрити завісу того, що ми не знаємо.

 

Наталя МОСТОВА