Уляні Белей 24 роки, у неї недорозвинені кінцівки. Дівчина пересувається на візку і не може писати чи бодай щось робити пальцями рук, бо вони просто не дієві.

Уляна мешкає в Залучанському дитбудинку, що на Снятинщині, який належить до закладів ІІІ-IV профілю. Це означає, що тут проживають діти й молоді особи з найскладнішими фізичними та психічними вадами, від яких відмовилися батьки. Таких закладів в Україні є лише кілька.

Однак особливі потреби Уляни не завадили цій талановитій дівчині малювати неймовірні картини. Вона кладе пензлик до рота і творить. Оскільки дівчина малює ще змалечку, то й художніх робіт уже назбиралося багацько – більше сотні.

Вже неодноразово Уляна вигравала обласні конкурси. Про неї навіть відеосюжети знімали журналісти з центральних каналів.

А якось у дитбудинок завітала пані з Німеччини і так вподобала Уляну, що запросила її на тиждень до себе в гості. Дівчина розповідає, що в іншій країні її найдужче вразило, що повсюди облаштовані пандуси, навіть в автобусах. А ще запам’яталися смачні німецькі ковбаски. Новим гостинним німецьким друзям Уляна подарувала один зі своїх найкрасивіших малюнків, де зображені мальви.

Взагалі дівчина полюбляє малювати елементи природи, пейзажі, а найбільше – квіти і море. Завжди використовує тільки яскраві кольорові фарби.

Халепа тільки, коли Уляна застуджується, адже нежить суттєво ускладнює її процес малювання – не так вже й легко одночасно дихати і малювати ротом.

Окрім улюбленого малювання, дівчині також до вподоби складати пазли і мозаїку. Каже, бажано, щоб були якомога складніші. А ще Уляна має сокровенну мрію – стати на ноги. Бодай на хвилинку. Якось вона це навіть побачила уві сні.

Наталя МОСТОВА