Закон про надання добровольцям статусу учасника бойових дій (УБД) набув чинності 1 січня 2020 року. Раніше добровольцям непросто було отримати пільги, передбачені для тих, хто воював на Донбасі, адже вони не належали до військових підрозділів, відтак їх облік не вівся. Перед тим, як прийняти цей  закон, у Верховній Раді точилися баталії та суперечки між фракціями.

Чи влаштовує прийнятий народними депутатами закон самих добровольців, спробував з’ясувати “Галицький кореспондент”

Офіційний статус

Вдамося до недалекої хронології подій: 4 грудня 2019 року Верховна Рада ухвалила закон про надання статусу учасника бойових дій тим особам, які захищали країну від агресора щонайменше 30 днів. Це означало, що статус учасника бойових дій могли отримати понад 3000 добровольців з усієї України. Після оприлюднення законопроєкту депутати вирішили внести правки, а саме, окрім Антитерористичної операції, автоматично додати до цього закону ще й операцію Об’єднаних сил. У Раді розгорівся скандал – зокрема, фракція «Європейська солідарність» відмовилася голосувати за цю поправку. Інші ж, навпаки, вимагали однакового ставлення до всіх.

Річ у тому, що АТО розпочали під керівництвом СБУ у 2014-му році, а переформатування в ООС відбулося у 2018-му, уже під командуванням Генштабу ЗСУ. Зрозуміло, що тут боролися не за бійців, а за структури, хоч апелювали, звісно, до людей. «У цій поправці є велика небезпека того, що статус УБД отримають не тільки добровольці, а й люди, які ніякого відношення до цього не мають», – заявила Ірина Геращенко («ЄС»). Відтак спікер Дмитро Разумков запропонував інший закон.

Уже 24 грудня з’явився офіційний документ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання статусу та соціальних гарантій окремим особам з-поміж учасників антитерористичної операції». Цей закон надає можливість членам добровольчих формувань, які брали участь у захисті незалежності та суверенітету України під час Антитерористичної операції і не ввійшли до складу того чи іншого силового відомства, отримати офіційний статус УБД, а разом з ним – соціальні гарантії, які передбачені законом України для ветеранів та членів їхніх родин. Рішення про надання статусу УБД ухвалюватиме міжвідомча комісія Мінветеранів. Співавторами цього закону виступили юристи ГО «Юридична сотня».

Підступність закону

Доброволець Ігор Лукинів, голова ГО «Спілка волонтерів Прикарпаття», каже, що матеріальну допомогу отримував тільки на місцевому рівні, на загальнонаціональному їм ніхто не допомагав. «Було тільки один раз, обіцяли допомогу всім учасникам АТО до Дня Незалежності. Ми звернулися, але нам відповіли, що на добровольців ця програма не поширюється. І це при тому, що ми перші у 2014 році ставали на захист України. Армію розвалили, хто мав ставати?» – говорить він.

Ігор Лукинів став добровольцем тактичної групи «Сапсан» наприкінці 2015 року, воював у Авдіївці, Мар’їнці та Зайцевому. Каже, тепер готують документи, щоб 87 членів цієї групи могли отримати статус учасника бойових дій.

Щоб отримати такий статус, добровольцю необхідно надати комісії довідку органів, які, згідно із Законом України «Про боротьбу з тероризмом», визначені суб’єктами, що безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом (СБУ, МВС, МО, ЦОВ), а також витяг з наказу АТЦ при СБУ про залучення особи. Ці довідки мають свій термін: з квітня 2014 року до 1 березня 2018 року (тобто до початку ООС).

У разі відсутності цих документів підставою для надання статусу УБД є нотаріально завірені свідчення не менше трьох свідків зі статусом «учасник бойових дій» або «особа з інвалідністю внаслідок війни». А для добровольців, які отримали поранення, – два свідчення та медичні виписки, які підтверджують поранення.

У цьому й полягає підступність, вважає сотник 4-ої резервної сотні добровольчого українського корпусу «Правий сектор» Петро Мазепа. Учасники бойових дій не зможуть засвідчити про те, що воювали разом із добровольцями, адже це не збігається у часі. «Я цілий 2014 рік відбув там, зараз не пам’ятаю імен бійців саме ЗСУ. Та й тоді війною це ще не називали, тож не було ні АТО, ні ООС», – каже Петро Мазепа. І додає, що така ситуація не тільки в нього. Тож чи зможуть вони всі отримати новий статус, невідомо.

Доброволець і член громадської ради при Міністерстві ветеранів Юрій Качак каже, що відбулося вже дві комісії щодо надання статусу і було виявлено проблему. Якщо є довідка з антитерористичного центру, там конкретно вказано чіткий період. «Найбільше добровольців воювали у 2014 році, багато хлопців потім йшли разом воювати і пішли на контракт у ЗСУ у 2015-2016 році. Вони разом воювали у 2014 році, і його товариш не може дати свідчення, тому що він має статус учасника бойових дій і довідку про безпосередню участь у бойових діях, але вже у 2015-2016 році. Тобто він офіційно не може підтвердити той момент перебування на Сході України», – пояснює чоловік.

«Окрім того, навіть якщо добровольчі формування десь і перетиналися із бійцями ЗСУ, то контактами не обмінювалися», – додає Юрій Качак.

Компромісне рішення

На сьогодні добровольці визнані тільки на місцевому рівні. «Вони отримують одноразову допомогу з обласного бюджету у розмірі 5 тисяч гривень, а також щомісячну добавку 500 гривень», – повідомив головний спеціаліст відділу Міністерства у справах ветеранів в області Володимир Веркалець.

За його словами, про необхідність прийняття такого закону говорили впродовж останніх п’яти років. І теперішнє рішення про пакет необхідних документів включно зі свідченнями бойових побратимів є компромісним рішенням усіх сторін. Але якщо добровольці не будуть ним задоволені, то до закону можливі поправки.

Щоправда, обговорення нових поправок може тривати ще п’ять років, тому варто набратися терпіння.

Анастасія ЛУЦИК

До теми

Наразі на Івано-Франківщині проживає 8 сімей, що втратили під час війни своїх родичів, які були добровольцями. Тільки 6 із них мають статус сім’ї загиблого учасника АТО.