Сьогодні, 15 лютого, в Архікатедральному і Митрополичому соборі Воскресіння Христового, що в Івано-Франківську, відбулася архієрейська хіротонія владики-номінанта Миколи Семенишина.
Архієрейську Божественну літургію очолив Блаженніший Святослав Шевчук, головний святитель. Співсвятителями стали Владика Володимир Війтишин, Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський, та Владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії.
Спершу владика-номінант Андрій Хім’як зачитав два Декрети Блаженнішого Святослава Шевчука, зокрема: Декрет проголошення о. Миколи Семенишина єпископом УГКЦ та Декрет іменування його єпископом-помічником Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ.
«Ви здійснюватимете архиєрейське служіння як єпископ-помічник архиєпископа Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ. Будьте для нього опорою у виконанні обов’язків, свої дії завжди узгоджуйте з ним. Будьте йому вірним сином. Шануйте його, як свого батька, щоб інші шанували Вас. Ви долучаєтеся до грона владик Івано-Франківської архиєпархії, яка має славну історію та величних героїв віри. Збережіть і примножте їхню працю, дорогий владико! Заохочуємо Вас, згідно з повчанням Апостола народів, щоб Ви були «бездоганним, гостинним, добролюбивим, мудрим, справедливим, благочестивим, стриманим, який дотримується правдивої науки згідно з навчанням… здібний наставляти в здоровій науці та й супротивників переконувати» (Тит. 1, 7-9). Закликаємо Вас берегти й утверджувати віру та віддано працювати для вірних милої Богу Івано-Франківської архиєпархії та спасіння їхніх душ», — зазначено у Декреті іменування.
Опісля владика-номінант Микола виголосив визнання віри, а згодом поклав руку на Євангеліє й склав присяги на вірність Святішому Отцю Папі Франциску, а також Отцю і Главі УГКЦ Блаженнішому Святославові та їхнім наступникам.
Нагадаємо, 27 жовтня 2022 року у Ватикані повідомили, що Святіший Отець Франциск поблагословив вибір Синоду Єпископів УГКЦ та номінував отця Миколу Семенишина єпископом-помічником Івано-Франківської Архієпархії Української Греко-Католицької Церкви, надавши йому титулярний осідок Юнки Мавританської.