Рішення РНБО про санкції проти трьох телевізійних каналів та їх формального власника Тараса Козака (парламентарія від «ОПЗЖ»), оприлюднене минулого тижня, спричинило масштабне обговорення. Як зміниться український інформаційний простір і кому чекати на нові санкційні удари – питання, на які необхідно відповісти вже сьогодні.

Закон України «Про санкції» не передбачає прямої можливості запровадження санкцій проти громадян України. Винятком може бути лише фінансування та інша підтримка тероризму. Членство у проросійській парламентській фракції «ОПЗЖ» не є підставою для санкцій проти Тараса Козака, натомість правоохоронці та високопоставлені чиновники хіба що з розумним виглядом говорять про наявні докази. Чому до парламенту не внесено подання генерального прокурора про дозвіл на притягнення до відповідальності соратника Віктора Медведчука, залишається загадкою.

Телеканали «112. Україна», NewsOne та ZIK, які потрапили під санкції, не лише активно поширювали російську пропаганду в українському телеефірі. Вони протягом півтора року пройшли шлях від підтримки Володимира Зеленського у президентських перегонах до різкої критики на його адресу, яка спричинила падіння популярності президента. Очевидно, що санкції (секретар РНБО Олексій Данілов стверджує, що їх готували протягом 8 місяців) були запроваджені щонайменше після консультацій із західними партнерами (і США, і ЄС чутливо реагують на дії проти свободи слова). Проте можна погодитися з паном Даніловим, що список проросійських телеканалів не вичерпується згаданими трьома, це очевидно будь-кому, хто хоча б кілька годин перемикав різноманітні українські телеканали.

Партія «ОПЗЖ», яка віднедавна почувається жертвою політичних репресій, обіцяє Зеленському імпічмент. Ця обіцянка, до речі, опосередковано свідчить, що дії влади виявилися для акцентовано проросійської політичної сили несподіваними. Настільки несподіваними, що інтерв’ю з Віктором Медведчуком примчала робити Альона Березовська з Russia Today. Дякуємо, що не Маргарита Симоньян.

Не полишає відчуття, що санкції проти телеДракона Медведчука – лише перший крок достатньо тривалої гри, сценарій якої пишуть не лише на Банковій. У цьому контексті варто спостерігати і за загостренням ситуації у зоні ООС, і за діями влади в цілому. Адже, як відомо, найбільшою спокусою для лицаря без страху та докору, обладунки якого на себе жваво приміряє Володимир Зеленський, є спокуса самому стати Драконом…