У гірському селі Липовиця, що на Рожнятівщині, чи не кожен житель займається виготовленням решіт та сит. Як раніше, так і тепер це село славиться розвитком підсобних промислів. Жартома жителі навколишніх сіл називають Липовицю світовою столицею решетарства. Подейкують, що вироби селян експортують в Індію, Китай і навіть в Африку. Самі ж мешканці цього гірського населеного пункту розповідають, що цим ремеслом займалися їхні діди-прадіди. Були часи, коли у липовичан готові вироби закуповували євреї для перепродажу.

Традиції живуть донині

 Пройшло понад сто років, а мало що змінилося, технологія збереглася. Нині, як і колись, у Липовиці виготовляють сита і решета вручну. Селяни вправно володіють особливою технікою – без застосування цвяхів і клею, використовуючи лише дерево, точніше, смерекові дощечки. Традиції решетарства процвітають і допомагають селянам виживати.

Були часи, коли липовичани в домашніх умовах протягом лише одного тижня у пік сезону виробляли понад 15 тисяч незамінного у господарстві реманенту для просівання борошна і крупи.

До слова, сито від решета відрізняється дрібнішими вічками і призначене для просіювання дрібніших матеріалів, наприклад для пшеничного чи житнього борошна. Побутове сито має вигляд широкого обруча, виготовленого з дерева. Сито з більшими отворами призначене для кукурудзяної муки. Решета і сита мають між собою відмінність. Решето стане у пригоді кожній господині для очищення зерна від полови, просівання квасолі, гороху, кукурудзи. Будівельники використовують його навіть для просіювання піску.

Здавалося б, часи зараз змінилися і немає потреби виготовляти решето прадідівським способом, якщо є чимало новітніх технологій. Але, як не крути, а попит на екологічні решета і сита майстрів з Липовиці великий. Хоча різноманітні товари з Китаю заполонили практично весь світовий ринок, однак сита і решета – єдиний вид вітчизняної продукції, з яким не спромоглася конкурувати навіть китайська економіка. Про це свідчить і те, що у Липовицю навідуються бізнесмени з Косівщини. За словами липовицьких старожилів, їхній товар потрапляє також на Східну та Південну Україну.

Сито гігантського розміру

 Нещодавно в мережі з’явилося фото рекордного за розміром сита (діаметр 81 см) – робота рук одного з липовицьких умільців. Молодий майстер Василь Дранчук запевняє, нічого особливого у цій справі нема.

“У нас у кожній хаті вміють робити сита та решета, – каже він. – Традиція передається з покоління в покоління. Я от від батька навчився. Наші сільські жінки в електричках колись возили їх аж до Києва та Одеси продавати. І навіть Білорусь об’їздили з тими ситами. Тепер у нас їх з-під хати забирають оптовики, тому це полегшення для нас у питанні збуту готових виробів”.

Таке велике сито майстер власноруч виготовив на замовлення однієї з місцевих хлібопекарень. Для цього сита чоловік використав майже три метри сітки. Це справжній рекорд, бо зазвичай будь-який майстер бере лише один метр сітки, і з цього виходить сито діаметром лише 25 см. На прохання замовника – власника пекарні – треба було зробити сито для просіювання муки не менше, як 80 см в діаметрі.

Річ у тому, що у тій пекарні є великий чан, і сито повинно бути такого ж розміру. У селі до Василя ніхто не наважувався спробувати виготовити гігантське сито. Майстри вважають, що то клопітка робота, затратна в часі. Та молодий чоловік наважився на експеримент і вдало виконав спецзамовлення. Майстер радіє з того, що виконав складну роботу і зробив добру справу.

“Я спробував, і мені вдалося, – ділиться враженнями пан Василь. – У Липовиці є багато вправних майстрів, яких я поважаю і від яких перейняв досвід. Не варто боятися чогось нового. Вважаю, що людина нічого особливого не являє собою без праці, без якогось ремесла. А моя праця і прадідівське ремесло – то є суть мого життя”.

Мар’яна ЛОКАТИР