Найстаршому зі звільнених захисників вже виповнилося 58 років, наймолодшому – 21 рік.
Ще 130 українських оборонців вдалося визволити з російського полону на Великдень. Про це йдеться на сторінці Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.
Цього разу завдяки зусиллям Координаційного штабу додому повертаються 92 військовослужбовця Збройних сил України, 20 тероборонців, 11 нацгвардійців, троє прикордонників, по двоє представників Військово-морських сил та Державної спеціальної служби транспорту.
Усі врятовані Захисники – рядові та сержанти. Більшість з визволених воїнів захищали Україну на Бахмутському та Соледарському напрямках, а також на Запоріжжі, Херсонщині, Луганщині.
48 зі 130 звільнених сьогодні оборонців вважались зниклими безвісти. Частина з урятованих мають поранення, числені контузії та втрачені кінцівки. Також звільнено з полону двох рідних братів, які воювали в районі м. Бахмут.
За минулий тиждень команді Координаційного штабу вдалося визволити з неволі ворога 230 українських воїнів.
“Усі вони зможуть відсвяткувати Паску. Разом з усією країною ми вітаємо врятованих Захисників на рідній землі та не припиняємо зусиль для звільнення всіх полонених українців”, – йдеться в дописі штабу.
Золото і світло – це мабуть, перше, що спадає на думку, коли стоїш в оточенні робіт Олега Заставного. Зрештою, виставка має назву «Світло без тіні». Інакше, певно, зі справжнім світлом і не може бути. Та й бачити усе, що довкола нас, можемо завдяки світлу. І вже на виставці пригадала собі, що росла з
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи