• Відпочити душею: три українські фільми про Карпати

  • Гори – це те саме місце, де можна забути про всі проблеми та насолоджуватися природою. Та якщо немає можливості просто зараз втекти з задушливого міста, можна переглянути українські фільми про Карпати.

    Традиції гуцулів, звук трембіти та чарівні полонини – ось, що об’єднує наступні фільми. Кіно 24 пропонує переглянути стрічки, які зможуть передати атмосферу українських гір.

    “Тіні забутих предків”

    Один з найкращих українських фільмів, що є представником поетичного кіно, точно вартий перегляду. Екранізація однойменної повісті Михайла Коцюбинського розповідає історію кохання Івана Палійчука і Марічки Гутенюк, українських Ромео та Джульєтти.

    Знімання відбувалися на околицях села Криворівня. Режисер Сергій Параджанов максимально вивчав гуцульську культуру, побут і традиції. Місцеві жителі слідкували за тим, щоб постановка залишалась автентичною.

    “Гуцулка Ксеня”

    Мюзикл Олени Дем’яненко перенесе у селище Ворохта, куди приїжджають американські емігранти, щоб знайти наречену для друга. Батько залишив йому чималий спадок, який дістанеться йому лиш за однієї умови – якщо він одружиться з українкою.

    Музику для саундтреку до цього фільму написав гурт Dakh Daughters. Стрічка сповнена яскравих кольорів і пейзажів.

    “Довбуш”

    Новий український фільм розповідає про події в Карпатах на початку XVIII століття. Польська шляхта з жорстокістю ставиться до гуцулів, тому вони втікають у гори. Олекса та Іван Довбуші стають опришками, але в пошуках помсти стають ворогами одне для одного. Олекса очолює повстання, а шляхта хоче зробити все для того, щоб його знищити.

    Фільм знімався на Заході України: у Львові, Дрогобичі, Тернопільській області та звісно в Карпатах. Локаціями слугували історичні об’єкти, що передавали дух тих часів.

    До теми: Коли хочеться відпочити від людей: три фільми, які можна переглянути наодинці

    Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!

    НАШІ КОЛУМНІСТИ ТА БЛОГЕРИ

    Деркачова ОльгаДеркачова Ольга

    ЦЕ ЗОЛОТЕ ЗОЛОТО…

                Золото і світло – це мабуть, перше, що спадає на думку, коли стоїш в оточенні робіт Олега Заставного. Зрештою, виставка має назву «Світло без тіні». Інакше, певно, зі справжнім світлом і не може бути. Та й бачити усе, що довкола нас, можемо завдяки світлу.             І вже на виставці пригадала собі, що росла з

    Соболик ТетянаСоболик Тетяна

    Правда про дезінформацію. Погляд Польщі

    «А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,

    Палій ЮліяПалій Юлія

    Блог дружини військового: хочу, щоб мене пам’ятали хорошим

    Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про

    Рязанцева ЯнаРязанцева Яна

    Покровський напрямок: що зараз відбувається на українському сході?

    В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів.  Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи