В Івано-Франківську по вулиці Гординського відновили рух транспорту. На частині вулиці зробили спеціальне підвищення, щоб убезпечити пішоходів, а автівок – гальмувати перед пішохідним переходом, пише «Галицький кореспондент».
Так, перехід зробили комфортнішим та доступнішим для людей з інвалідністю.
Площину піднятого перехрестя вимощено бруківкою з природного каменю, а саме – граніту. Це надає покриттю максимальної довговічності і підвищує термін експлуатації покриття в десятки разів у порівнянні зі звичайною бетонною бруківкою. Бордюрні камені, які обрамлюють перехрестя, також витесали з гранітного каменю. При наближенні до перетину з проїжджою частиною традиційно виклали тактильні орієнтири для людей з частковою або повною втратою зору.
Окрім того, в місцях активного руху пішоходів покриття виклали із каменів з рівно пиляною поверхнею, що забезпечує кращу доступність та зручність у користуванні ним.
Також камені на переходах виклали у формі зебри для економії у щорічному нанесенні дорожньої розмітки та влаштували додаткові решітки водовідведення.
Золото і світло – це мабуть, перше, що спадає на думку, коли стоїш в оточенні робіт Олега Заставного. Зрештою, виставка має назву «Світло без тіні». Інакше, певно, зі справжнім світлом і не може бути. Та й бачити усе, що довкола нас, можемо завдяки світлу. І вже на виставці пригадала собі, що росла з
«А чи потрібна їм правда?» – це питання лектор поставив організаторам перед тим, як почати розповідати про «Моніторинг наративів у мережі, дезінформацію». Ми говорили про Польщу, але він кілька разів повторив, що ці тенденції є й в інших європейських країнах. Хтось, як буває, нічого не зрозумів. І я теж перед тим, як писати цей пост,
Ми дуже рідко раніше говорили про смерть. Майже ніколи. Лиш тоді, коли безпосередньо стикалися з нею. Зараз такі розмови почастішали. На жаль. Жити доводиться в часи, коли вона постійно дихає в спину. Страх, про який ми мовчали Не те щоб я вдягала рожеві окуляри щодо безсмертя, ні. Але завжди старанно відганяла від себе думки про
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи