або Хто пам’ятає минуле, той вартий майбутнього

Напередодні свята Трійці, яке у народі називають Зелені свята, у селі Нижній Струтинь, що на Рожнятівщині, в ніч з суботи на неділю місцеві парубки на сільському майданчику встановили “Віху” – високу жердину, на кінці якої прив’язали деревце берізки, прикрашене різнокольоровими стрічками.

Цьогоріч “Віха” у нижньострутинців була заввишки 16 метрів. Усю ніч навколо неї проводились веселі розваги, гуляння, танці та співи. Українська пісня линула не лише на околиці Нижнього Струтиня, спів людей було чути і в сусідніх селах. Молодь, яка тієї ночі приїхала у село з різних куточків Рожнятівщини, навколо “Віхи” зробила велике коло з гілок і квітів, танцювала та гуляла там цілу ніч, аж до сходу сонця. Палала ватра, а дівчата плели вінки з польових квітів і пускали на воду річки Чечва, що протікає поруч з тією сільською галявиною.

Нижній Струтинь – це чи не єдине село на Рожнятівщині, де щороку так поетично відзначають свято “Віхи”, яке коренями сягає часів язичництва. Напередодні селяни прикрашають свої оселі та автомобілі зеленими гілками дерев. Навіть дитячі візочки озеленюють. Люди вважають, що гілля-віхи володіють магічною силою і мають здатність відвертати всілякі негаразди.

“Віха” у наших прадідів уособлювала образ дерева життя, – каже староста Нижнього Струтиня Андрій Кравців. – Так наші предки вшановували Бога та даровану ним благодать у вигляді зеленої рослинності, сонця та всього, що є на землі. Іншими словами, так наші діди-прадіди вшановували закінчення весняно-польових робіт”.

Старожили села розповідають, що раніше інші села також встановлювали таку “Віху”. Було й таке, що кутки в селі, тобто різні компанії молодих людей, змагались між собою – в кого цього разу вийшла найвища “Віха”. Веселі парубки та дівчата по-дружньому сперечались між собою і пробували вкрасти “Віху”. А ті, хто її не вберіг, мусили ставити так званий «могорич».

Нині у селі люди переконані, що доки вони бережуть культуру предків, доти залишаються українцями.

Мар’яна ЛОКАТИР