Життя солдата-гранотометника обірвалося 6 серпня через травму, отриману на війні.
Віталій з минулого року служив гранатометником у 78 полку десантно-штурмових військ, а до того з 2014 року волонтерив. Він понад сотню разів возив допомогу бійцям у найгарячіші точки і добре знав, що таке війна.
Як йдеться в дописі, після повномасштабного вторгення Віталій не зміг сидіти вдома, тож вирішив взяти зброю до рук і стати на захист Батьківщини.
За два тижні до смерті, в бою під Оріховим, Віталій отримав контузію і черепно-мозкову травму, але помер вдома.
Напередодні військовий повернувся додому з поля бою і наче щось відчував, бо на відпочинок часу вирішив не гаяти та одразу кинувся до справ: почав обдзвонювати друзів, щоб знайти пікапи для побратимів.
Під час зустрічі з волонтерами, Віталій встиг сказати, про що мріє:
“Народ, я все маю, але потрібно допомогти моїм хлопцям з 78 полку, щоб вони змогли врятувати своє життя, бо майже всі автівки ворог знищив під час останнього обстрілу. Треба якнайшвидше організувати збір. Думаєте, у нас вийде?”
Після цього військовий помер наступної ночі.
“Спілка волонтерів Прикарпаття” організовує #донат_пам’яті_Віталія_Дзібія. Усі зібрані кошти будуть перераховані на придбання автівок для 78 полку десантно-штурмових військ ЗСУ.
Ціль: 1 000 000 ₴
Посилання на збір коштів. Номер картки банки – 5375 4112 0773 4547
Я поборола в собі страх, що побратими можуть стати чоловікові рідніші за сім’ю. Війна не лише забирає. Вона ще й об’єднала й поріднила багатьох людей між собою. Військові теж не є виключенням. Якраз навпаки. Мені здається, що саме між ними стається той особливий зв’язок, коли вони один одного починають називати братами чи побратимами. Страх, який
Коли ви востаннє дивилися на небо? А на землю? А на гори? А так, щоб усе це бачити одночасно? Іноді думаю, що нам дуже пощастило, що у нас є мистецтво, яке може легко спинити прекрасну мить і дати можливість споглядати водночас небо та землю, торкатися одночасно весни та літа, мандрувати поміж засніженими горами
В 2022 році моє місто знаходилось в 100 кілометрах від лінії бойового зткнення — глибокий тил на заході Донецької області. Покровськ, Добропілля, Білицьке, Білозерське і сусідні містечка й села стали прихистком для тисяч вимушених переселенців зі зруйнованих та окупованих населених пунктів. Звісно, близькість фронту відчувалась в усьому — літаки в небі, важка техніка транзитом, пікапи
Останні тижні переконливо продемонстрували, що Путін не лише погано знає історію, але і як менеджер дуже слабенький. Він намагається застосувати методи неефективного впливу, брати кількістю, а не якістю там, де потрібно діяти раціонально та точно. Міф про «велич Росії» руйнується не лише діями ЗСУ, але і протестами мобілізованих росіян. Варто нагадати, що на старті широкомасштабного