– Як розпочався твій шлях у футболі?
– Сама я родом з Бережан (Тернопільська обл.), там і почала займатись футболом в 11-річному віці. В 2015 році вперше поїхала на змагання в складі збірної Тернопільської області, де мене і помітив тренер з Івано-Франківська. Довго вмовляти для переїзду в інше місто не прийшлось, батьки теж були не проти і я продовжила навчання в спорт-інтернаті. Спочатку було дуже важко, весь час хотіла додому, але за рік вже звиклась, завела багато друзів. Минулого сезону наша команда з ДЮСШ №3 виграла чемпіонат України серед команд Першої ліги в категорії до 16 років. В Першій лізі встигла зіграти перше коло і у дорослій команді (4 матчі/2 голи). А в березні вже залишила Україну.

– Тут проживає багато рідні, наша сім’я вже багато років хотіла переїхати, однак постійно виникали проблеми з візою. Але я знала, що і тут зможу продовжити займатись улюбленою справою. Проживаємо у місті Сирак’юз, центральна частина штату Нью-Йорк.

– Там навчаєшся і займаєшся футболом?
– Навчаюсь у місцевій школі та граю за її команду. Також займаюсь у приватній академії Syracuse Development Academy.

– Розкажи детальніше про команди та турніри в яких береш участь?
– Одразу варто сказати, що навіть рівень шкільного футболу дуже високий. Зараз ми граємо товариські матчі, а з початком навчання вже розпочнеться і чемпіонат серед шкільних команд. В футбольну ж академію я записалась через два тижні після переїзду. Спочатку ходила лише на тренування, зараз їздимо на матчі в інші міста та навіть штати. Всі команди в академії поділені за силою на три групи: помаранчеві, сині та жовті. Виступаю в команді дівчат 2003 р.н.

– Що найбільше вразило в американському підході до футбольного виховання? Хоч там футбол і не є видом спорту №1, але у жінок все найвищому рівні.
– Самовіддача на тренуваннях це основне; дуже хороша фізична форма кожної гравчині. Основні акценти робляться на техніці володіння м’ячем, ну і тактика, безумовно. Головним секретом успіху, мабуть, є те, що починають займатись футболом з дуже раннього віку. Я вже тут чотири місяці і не можу сказати про якісь кардинальні відмінності від європейського підходу. Ну в них просто більше бажання на тренуваннях, мені так здається. Тренери, в свою чергу, постійно в підказах і одразу ж виправляють тактичні помилки.

– Не так давно в США перебралась українка Ніколь Козлова, яка виступає за “Вірджинію Тех” в NCAA (NCAA – National Collegiate Athletic Association). З нею не перетинались?
– Ні. Не чула та особисто не знайома, тому не можу нічого сказати.

– Багато легіонерок в твоїй команді? (на фото: нижній ряд, перша праворуч)
– Лише я.

– Ти виступаєш під 53 номером, чому саме він?
– Нічого особливого, просто подобається.

– Алекс Морган? Чи хтось інший в кумирах?
– В точку! Американка мій кумир ще відколи я почала грати у футбол.

– Зараз у Франції проходить чемпіонат світу і збірна США пробилась до фіналу, що особливо вже і не дивує. Спостерігаєш?
– Так, однозначно! Вболіваю за американок, вони дуже сильні.

– В головному матчі турніру вони зустрінуться з Нідерландами. Твій прогноз на матч?
– Дві команди дуже високого рівня, тому важко зробити якийсь точний прогноз, але сподіваюсь США стане чемпіоном знову.

– Чого хотіла б досягнути в футболі?
– Дуже хочу тренуватись тут, грати та набиратись досвіду. З дитинства мрію зіграти у Європі, в Англії або Іспанії. Буду наполегливо працювати, щоб потрапити в національну збірну України, ну або в команду Ю-19 для початку.

Нагадаємо, спортсмени з Прикарпаття здобули шість нагород на Європейських іграх.