Днями

ШТРАФ

Друг працює в Фінляндії на бусику. Їхав на своїй тачці по трасі. Обмеження 70 км/год. Їде повз камери з 72 км/год. Камера його сфоткала. Він не зрозумів. Фоткають від +6 км/год. Розвертається. Проїжджає з 68 км/год – камера фоткає. Та це глюк! Розвертається знову. Їде з 40 км/год – його знову фоткають. Ну, думає, точно заглючило камеру. Через тиждень йому прийшло три штрафи за не пристебнутий ремінь.

Якось

САНІТАРИ

Одного разу біля комерційного кіоску зупинилася машина швидкої допомоги. Водій побіг до кіоску за сигаретами, а на пасажирському сидінні швидкої залишилася молода і страшенно приваблива лікарка. Поряд проходили п’яні лоботряси і почали чіплятися до красуні-лікарки. Водій, який став на її захист, був повалений ударом в око. І тут, як бетмени, із задніх дверцят машини вистрибнули один за одним троє санітарів. Швидка виявилася “психіатричкою”. Думаю, не треба розповідати, які там санітари. Патруль міліції, що проїжджав мимо через 20 хвилин, був змушений перервати екзекуцію, влаштовану п’яним “буйним” дужими медбратками. П’янички бігали навколо швидкої один за одним і при цьому кричали хором:  «Товаришу старший санітар ордена Леніна і ордена Трудового Червоного Прапора міської лікарні, урочистий пробіг імені Товариства Червоного Хреста і Червоного Півмісяця виходить на енне коло! Дозвольте продовжувати рух?» Залишається тільки припускати, через що хуліганам довелося пройти, бо всю цю ахінею вони повторювали без запинки, чітко, ясно і з інтонацією!

Колись

НАУКА

В одному селі ще в 90-ті, після розвалу всього, чого тільки можна, місцевим мужикам дали у власність землю, адже все одно бур’яном поросла. Мужики були непитущі, працьовиті. Стали орати, сіяти, урожай збирати, і загалом життя у них почало налагоджуватися. Тут з’являється один тип з області, нахабний, слизький. І починає з паперами крутити-вертіти. З начальством районним знюхався. Хоче землю у мужиків відібрати, на себе оформити, а сільських найманими до себе взяти, щоб за копійки працювали. З мужиками навіть розмовляти не збирається, мовляв, вони нічого тут не вирішують, що їм скажуть, те й робитимуть. Почав будувати собі цегляну контору, стіни першого поверху вже звів. Сільським, природно, на дядю за копійки наймитувати не хочеться. А що робити? Вирішили шугонути, мовляв, ти нас краще не чіпай, ми за свою землю глотку кому хочеш переріжемо. Вали краще звідси, попереджати більше не будемо. А його хіба цим візьмеш? Він їм у відповідь щось на зразок: «Ви, колгоспники, як корови – тільки на вигляд небезпечні». Пошкірився  і поїхав. А лякати мужикам, крім слів, було дійсно нічим, ні в кого навіть рушниці не було. А тут мінімум, щоб з гарантією, десяток Калашникових потрібен. Подумали мужики, подумали і поїхали на полігон. За три мішки картоплі (в ті не надто ситі часи) дали їм назбирати два відра стріляних куль і мішок гільз. Вибоїни від куль на стінах споруджуваної контори наколупали молотком. Самі кулі насипали вздовж, а за метрів п’ятнадцять розкидали гільзи. Приїхав цей хапуга до своєї контори, вийшов з машини. А стіни зрешетили в друзки, кругом стріляні гільзи і череп з кістками намальований. Шугонувся він по повній, без всяких знижок. Причому ломанувся з села навпростець – через березовий молодняк. Бампер і дзеркала там залишив, а в селі більше не з’являвся.

 

І взагалі…

Одній жінці приснився сон, що за прилавком магазину замість продавця стояв Господь.

– Боже! Це ти!

– Так, Я, – відповів Бог.

– А що у Тебе можна купити?

– Все, – була відповідь.

– Тоді мені б хотілося купити здоров’я, щастя, любові, успіху і багато грошей!

Бог посміхнувся і пішов за замовленим товаром. Незабаром Він повернувся з невеликою картонною коробочкою.

– Це все?! – вигукнула жінка.

– Так, – відповів спокійно Бог. – Хіба ти не знала, що у мене продається тільки насіння?