Днями

ПРОФЕСОР

Знайома каже:

– У нас у школі на батьківських зборах повинен був виступати професор, лікар з наркологічного диспансеру. З лекцією про підлітковий алкоголізм і наркоманію. Прийшов дядько, непоказний такий, зачуханий, з вигляду й не скажеш, що професор. Але як почав говорити – заслухаєшся! Я стільки нового для себе дізналася! І про симптоми, і про стадії, потім ще він дуже цікаво говорив про різні види алкоголю, про самогоноваріння, я собі навіть кілька рецептів записала… Потім, правда, виявилося, що це ніякий не професор, а пацієнт цього диспансеру. Його просто відправили попередити, що професор захворів і лекції не буде…

Якось

СВЯТО

Розповідала подруга-журналіст. Працювала вона в корпоративній газеті металургійного заводу. І страшенно захоплювалася кримінальною тематикою (півгазети було присвячено заводу, а інша половина – новинам міста). І ось вона в дикому захваті вривається до головного редактора і кричить: «Педофіла! У нас зловили педофіла! Менти дали інфу, терміново ставимо статтю на першу шпальту!» – «Дитинко, – зітхнув редактор, – газета у нас виходить в суботу, так? А який в суботу день?» – «Ееееммм… Який?» – «А в суботу у нас день металурга! І вся газета буде присвячена дню металурга! Ось коли буде день педофіла, тоді і поставимо твою статтю на першу шпальту!»

Колись

КОНТРОЛЕРИ

Середина дев’яностих. У напівпорожньому автобусі їде компанія байкерів, вже немолодих людей. Гладкі дядьки у проклепаних куртках-косухах, берцях, банданах, з бородою і волоссям нижче плечей. Трохи напідпитку, мирно стоять в кінці салону, п’ють пиво, неголосно про щось своє розмовляють, нікому не заважають. Заходять контролери, два бугаї у стилі голених «під їжачка» пацанів у спортивних штанях і майці «Аdidаs», просять показати квитки, мигцем тицяють пасажирам якісь посвідчення, сунуть їх прямо під ніс, так, що прочитати нічого неможливо. Не виключено, що ці контролери були липові, тоді траплялися охочі пройтися автобусом по дорозі на роботу і обібрати «зайців». Побачивши двох громил і не маючи квитка, ти, як правило, не вдавався в подробиці, чи це контролери, чи майстри спорту з мордобою, а чемно платив штраф. Ось тільки півдюжини байкерів – це не студент-першокурсник, тож контролерів, які підійшли до них, вони просто послали. Туди, куди їх послали, пацанам йти не хотілося, зав’язалася суперечка. Коли на черговій зупинці відкрилися двері, бугай з фразою «Ти, мавпо волохата, давай вийдемо, я тобі зараз твої патли повириваю» схопив одного з байкерів за волосся і потягнув до виходу. І одразу був нокаутований стусаном у живіт. Другий контролер явно не чекав такого розвитку подій, крикнув щось на кшталт «Толян, звалюємо» і вийшов через сусідні двері. Ні пасажири, ні водій у те, що відбувається, втручатися не стали, мовчки спостерігали. Тим часом байкери обмінюються кількома фразами, хапають контролера за руки-ноги, з криком «І раз! І два! І три!» розгойдують тіло, що брикається і кричить. На рахунок «три» бугай, як колода, вилітає з автобуса і полірує носом асфальт. Куди подівся його напарник, я не спостеріг. Двері закриваються, автобус їде, дядьки повертаються до своєї спокійної бесіди і пива, нібито щойно нічого не відбувалося. Хто пам’ятає ті часи, може, бачив щось подібне. Але в цьому випадку мене здивувала реакція водія. На наступній зупинці з динаміків прозвучало: «Мужики, я, звичайно, все розумію, на своїх “Харлеях” ви можете робити, що хочете. Сам таким був. Але для чого ви робите це на очах у ментів, які чергували там біля наметів? Якби зараз вони за нами погналися, на своєму “Ікарусі” від їх “Форда” я б не втік».