Днями

ЧОЛОВІК

Знайома розповіла.

– Вечір. Сиджу вдома, чекаю чоловіка, готую вечерю. Телефонує його друг: «Твій перебрав трохи, може, заїдеш за ним в офіс, поки він не заснув?» Зла, біжу до машини. Офіс чоловіка за 15 хвилин їзди від будинку. Від’їжджаю, набираю його мобільний: «Коханааа… все добрее… не п’яний я… не… ну трохи…» Я заговорюю йому зуби, щоб не заснув, бо, по-перше, потім не розбудиш, по друге – до машини не дотягнеш – більше 100 кг живої ваги. Влітаю на другий поверх, у кабінет, при цьому продовжую говорити по телефону. Уявіть: я зла, розпатлана, у фартусі поверх одягу, з затиснутим в руці, як граната, мобільником… На мене зі страхом витріщилися три ну дуууже вгашених мужики… А чоловік мій воркує у телефон: «Кицю, зайчику, ти у мене найкраща, добра, красива, мені, крім тебе, ніхто не потрібен…» Відчувши зніяковіння колег, він піднімає очі, дивиться на мене, на телефон, знову на мене, кидає трубку і видає: «Дорога, це не те, що ти подумала, я тобі зараз все поясню!»

Якось

МІАЗМИ

Є у мене приятель, його звати Володя. Займається оптовою торгівлею. Не так давно у нього з’явилася можливість розширити площу свого торгового приміщення за рахунок підвалу. Щоб розчистити підвал у будинку, найдешевше найняти бригаду бомжів, яких мешкає в цих краях сила-силенна. Так і зробив Володя зі своїм новим товаришем Сашком. Зайшли вони ввечері в підвал роботу приймати, а один з бомжів і каже: «Командир, треба доплатити». – «Ціну заздалегідь обговорили, яка ще доплата?» – «Та тут, розумієш, атмосфера надто вже сперта, міазми всюди». Ну, дали бомжам ще по десятці за освіченість. Приїхав Володя після роботи додому, а невідоме слово у нього з голови не виходить. Поліз він у тлумачний словник, знайшов! Вирішив своєю радістю з Сашком поділитися. Та от біда, телефон його забув. Знає лише, що починається він з 347 і що живе Саня десь у районі аеродрому. Тут Володю осіняє, що у нього ж є на компакт-диску база даних на жителів усього міста. Поліз у комп, знайшов і адресу, і телефон, щасливий дзвонить. Далі діалог. «Так, слухаю?» – «Сашко!» – «Я». – «А це Володя. То ти знаєш, що таке міазми?» Трисекундна пауза. «Міазми?» – «Так, міазми! Так от, це гнильні випаровування органічної тканини, яка розкладається…» (і т.д., слово в слово по тлумачному словнику). Поки Володя читав, до нього дійшло, що, мабуть, слухає його зовсім не той Сашко, якому він мав намір розтлумачити цей термін. Але вибачатися не хотілося, тому, дочитавши, Володя лише запитав: «Ти зрозумів?» – «Так, зрозумів…» – «Молодець». Володя вже був майже забув про подію з міазмами, як раптом через півгодини у квартирі пролунав телефонний дзвінок. З трубки почувся схвильований голос його недавнього співрозмовника: «Ви не залишили свій номер, але мій автовідповідач його визначив… Гаразд, Бог з вами, якщо вже ви мене знайшли, то половину я готовий заплатити прямо зараз, іншу половину – протягом тижня. Повірте, ну немає у мене зараз всієї суми!»

Колись

ПРИВІД

Друг під Новий рік розійшовся з дівчиною. Причому зробив це раптово і безповоротно. На питання, чому його так переклинило, відмовчувався. Але ми і не таких розколювали, особливо у свята, коли робити нічого. І ось він, момент істини. Словом, вона на своєму корпоративі напилася до чортиків, відчула себе великою спокусницею, приїхала до мене, переспала зі мною і поїхала додому. І писала мені з таксі зворушливі есемесочки, мовляв, вибач, що не змогла залишитися, у мене мама хвилюватися буде, але ти був супер, чмоки-чмоки. «І що, це привід для розставання? Ти не любиш спати з п’яними дівчатами? Чи ти не любиш дівчат, які ночують вдома?» – «Я не люблю, коли зі мною сплять у Франеку в той час, як я третій день сиджу на семінарі в Києві. І ось це для мене дуже вагомий привід для розставання».