Днями

ПЛЯЖ

Знайома розповіла.

Літо, пляж, великий батут на сонці, спека, хоч це й Голландія, вже від ранку нестерпна. Поруч з батутом в озері на мілководді, закотивши, незважаючи на гріх, штани по коліно, хлюпоче і заливається сміхом молода марокканка з дітьми. Я ще подумала – чого це вона так регоче, батут так її насмішив? Побачивши, що я збираюся разом з донькою на батут застрибнути, починає заперечливо жестикулювати. Вона цілу пантоміму влаштувала – але було занадто пізно, ми вже заскочили. І з диким криком “Ааай! Гаряче, гаряче, пече, пече!” і іншим неперекладним фольклором, з присмаленими від батута п’ятами у високому стрибку опиняємось на тому ж мілководді поруч з нею. Уже всі разом сміємося і охолоджуємо обпалені ступні. До батута підходить черговий підліток, так само не встигає помітити нашу пантоміму, і швидко приземляється поруч з нами, щоб охолодитися. Марокканка, сміючись, каже: “Разом з нами це вже 12-та підсмажена людина за сьогоднішній ранок. Розумію, що жорстоко сміятися, але все-таки смішно, тим більше, що ми самі підсмажилися. Ну, як поп-корн на сковорідці всі стрибають, і високо, як чемпіони зі стрибків на батуті! А я всіх намагалася попередити… Тому тут і хлюпаюся. Будемо тепер всі разом попереджати, га?” Загалом, до полудня нас там на мілководді зібралось вже ціле стадо підпалених і навчених досвідом. Попереджали ми всіх до першої години дня, потім пішли обідати і плавати.

Якось

РЕЄСТРАЦІЯ

Знайома розповіла.

Кілька разів була в Мінську на один-два дні у справах, країна дивовижної краси, тихої і глибокої. Особливо прекрасний Мінськ, місто парків і водойм. Тож захотіла я провести там з сім’єю деякий час. Купили ми квитки на літак, на прямий рейс, і почали планувати відпустку на 9 днів. Наївні, дурні, з європейськими замашками, ми замовили житло через популярний сайт і машину, плануючи, за європейською традицією, поїздити по країні, відвідати могили родичів тощо… Почнемо з того, що в аеропорту у вас вимагають медичну страховку російською або білоруською мовою. Якщо у вас її немає в роздрукованому вигляді або вона англійською – не біда, ще на в’їзді в країну стоїть кіоск білдержстраху і жваво всіх страхує, не важливо, що у вас страховка є, але вона не роздрукована. Зрозуміло, що якщо ви не з російськомовної країни, вам хана… До речі, про цей геніальний розвід я знала і цього не боялася. Але! Це тільки перший і найлегший етап квесту. Іноземці з прикордонних держав, не включаючи Польщі, повинні зареєструватися у міліції протягом 5 робочих днів. Зареєструвався на шостий – штраф більше 200 євро. Але і це ще не все: зняв житло на три дні – є у тебе реєстрація на три дні, проїхав 300 км, зняв нове житло в іншому місті – реєструйся в міліції ще раз, ночуєш щоразу в іншому місті – реєструйся кожного разу знову. Хочеш провести кілька ночей у наметі? Насмішив! Де ти будеш робити реєстрацію? У ведмедя? Це, нагадую, в серпні 2018 року. До речі, кожна реєстрація коштує дрібниці, якісь 12-13 доларів. Оплачувати її треба в банку, на пошті, можна навіть через інтернет, але ми не зрозуміли, як, оскільки на порталі платежів кінцевим продуктом була не форма про оплату, а бар-код, який навіть можна було скачати! Ось як! Перспектива біганини по відділеннях міліції та банках не приваблювала. Можна було, звичайно, виїхати за межі Білорусі, скажімо, на четвертий день і повернутися (як я зрозуміла, до п’яти днів реєстрація не потрібна), але ви пробували в серпні переходити туди і назад прикордонні пункти? Задоволення на любителя… Загалом, тиждень ми, майже європейці, з’ясовували всі правила, писала я і на сайт міліції, і зрозуміли, що не впораємося. Скасували квитки на літак (штраф 60 доларів), броню на машину (штраф 30 доларів) і пішли шукати інше місце для відпочинку. Шкода до сліз… А що робити? Не треба лізти зі своїми порядками на чуже. А загалом, Білорусь – то країна дивовижної краси.