Днями

ФОТО

Мій знайомий входить у топ-менеджмент одного банку. Поїхали вони в регіони на перевірку філії. Ну, природно, після закінчення – лазня, стіл, дівчатка. Робили фотки, нічого непристойного, але сам факт дівчат на фотках був би для нього фатальним у стосунках з дружиною. Він просить директора філії не друкувати йому фотографії, де є хоч одна дівчина. Наступного дня, повернувшись з роботи, застає дружину в дикому гніві. Вона йому: “Був з бабою!” Він: “Та ти що!” Вона: “Був!” І кидає конверт з фотографіями. Він вихоплює фотки, судорожно перебирає – жодної дівчини, взагалі! Він дружині: «Але тут же жодної дівки!» – «А ти конверт переверни!» Він перевертає конверт, а там від руки розмашисто написано: «Сюди фото з дівками не класти!»

Якось

БІОТУАЛЕТ

За словами очевидця. На кораблях гальюни (туалети) промиваються забортною водою, в порту відходи зливаються у спеціальний бак, який спорожняється і промивається, коли корабель перебуває у відкритому морі. Корабель “Капітан Гудін” стоїть ще в доку після ремонту. Приймальна комісія, багато начальства і від заводу, і від пароплавства, і члени екіпажу. Триває огляд каналізації. Головний інженер повідомляє, що на кораблі встановили біотуалети, точніше централізовану систему біоочищення. Капітан розглядає документацію: «Що ви тут дурниці понаписували – ступінь очищення 99,99%?» Головний інженер: «Так, все правильно, тепер фекальну цистерну можна зливати хоч в порту – ніяких забруднень і запахів». Тут у розмову вклинюються інші учасники приймальної комісії: «Не може такого бути!» Складається ситуація, що приймання може забуксувати через якусь дурницю. Поки комісія та інженери сперечалися, головний інженер спокійно витяг склянку, відкрив контрольний краник у фекальній цистерні, налив півсклянки і продемонстрував кришталево чисту воду. Коли суперечка стихла і всі стали розглядати воду в склянці, головний інженер демонстративно випив її! Деяких завзятих сперечальників тут же підвів їх шлунок. Питань більше не виникало, приймання продовжилося. Системи біоочищення були вітчизняної розробки. Установка таких систем на кораблях у той час була прогресивним нововведенням. СРСР був тоді лідером в цьому напрямку, почасти через те, що фекальні баки у вантажних суднах були невеликі, і при тривалих стоянках “на завантаження” в іноземних портах доводилося відкачувати вміст на переробку в порт, що було дорого і коштувало СРСР у валюті. Частково проблема вирішувалася періодичним виходом у відкрите море і зливанням відходів життєдіяльності там, але багато європейських портів нав’язували лоцмана для проведення (для заходу / виходу), що нівелювало економію.

Колись

ПАРАСОЛЯ

Це історія про одного паризького професора. Він, будучи заглибленим в науку, був людиною розсіяною, але особливо йому не щастило з парасольками. Де він їх тільки не залишав і скільки їх було втрачено! Але професор не здавався, і поступово у нього вироблявся рефлекс брати парасольки, в яких би глибинах наукової думки йому не доводилося бувати. І того ранку в метро його думки були десь далеко, але рефлекс спрацював, і парасольку взяти він не забув. «Месьє, пардон, це моя парасолька», – почув він позаду, після чого повернув парасольку господареві, вибачився і забув про те, що сталося. Через кілька днів він виявив, що на роботі накопичилося вже штук зо сім парасольок, і вирішив відвезти їх додому. Поруч з ним у метро їхав той самий чоловік, який вранці мало не позбувся своєї парасольки: «О, вдалий день, месьє».