Якось

ПОЕТ

Раніше люди влаштовували не тренінги, а квартирники. Запрошували до себе додому і виступали перед гостями. Грали на гітарі, співали, читали вірші. Одного разу я потрапив на квартирник до поета. Коли прийшов, виявилося, що квартирник платний. Загалом, логічно – за виступ і частування треба платити. Поет був у білій сорочці, чорних штанах і лакованих мештах. Дружина поета попереджала кожного гостя, що квартирник безалкогольний. «Ми не п’ємо», – радісно говорила вона, простягаючи перевернутий чорний капелюх. Туди потрібно було покласти гроші. Гостей зібралося багато. Чоловік зо тридцять. Дружина поета метушилась: бігала до поета, щоб поправити комірець сорочки, бігала на кухню перевірити частування, бігала в кімнату посміхатися гостям. Ми всі сиділи на підлозі. Чекали годину. Нарешті частування було готове – дружина спекла кругле печиво. Виклала його на тарілку, принесла в кімнату. Сказала, що їсти треба тихо, не хрустіти. Потім принесла горнята і наливала чай. Люди брали горнята двома руками, тримали так, ніби гріються у морозяному парку. Поет прочитав вірш про перелітних птахів. «Це прекрасно», – голосно прошепотіла дружина. На другому вірші поет знизав плечима і сказав, що не може зосередитися. Вийшов з кімнати. «Зараз повернеться, – сказала дружина. – Він сили з темряви бере. У ванній стоїть, один». Я не витримав і пішов в туалет. У ванній, об’єднаній з туалетом, поета не було. Його і в квартирі не було. Поет забрав капелюх з грошима і пішов у запій на тиждень.

Колись

БАНК

Розповідають, що колись у далекій провінції грабіжники зайшли у банк. Один із них крикнув на вході: «Не рухатися! Гроші належать банку, а життя належить вам!» Всі присутні смирно лягли на підлогу. Це приклад того, як слова змінюють сприйняття світу. Одна жінка провокативно лягла на стіл, але грабіжник сказав їй: «Це пограбування, а не зґвалтування. Поводься відповідно!» Це приклад того, як повинен вести себе професіонал – концентруватися на цілі. Під час втечі з місця пограбування наймолодший з грабіжників (з академічним ступенем) сказав найстаршому, який ледве закінчив початкову школу: «Гей, старий, може, порахуємо, скільки ми взяли?» Старий відповів сердито: «Не будь дурнем, це дуже багато грошей, щоб їх перераховувати. Почекаємо, поки оголосять у новинах, скільки банк втратив». Це називається досвід – сьогодні він важливіший за науковий ступінь. Після того, як грабіжники зникли, директор банку сказав бухгалтеру, щоб той зателефонував у поліцію. Бухгалтер відповів: «Почекай, давай спочатку додамо до вкраденої суми ті 5 мільйонів, які ми вкрали минулого місяця, і скажемо, що їх теж забрали грабіжники». Це називається використовувати будь-яку можливість. Наступного дня в новинах оголосили, що банк був пограбований на суму 100 мільйонів. Грабіжники перерахували вкрадене, але нарахували лише 20 мільйонів. Вони почали бурчати: «Ми ризикували життям через нещасних 20 мільйонів, в той час як банківське начальство вкрало 80 мільйонів, не моргнувши оком. Напевно, краще вивчати, як працює система, замість того, щоб бути простим грабіжником. Це називається знання – сила! Директор банку був дуже задоволений, а особливо тим, що його втрати на біржі були замасковані пограбуванням. Це називається не боятися ризику. Дай людині пістолет, і вона зможе пограбувати банк. Дай людині банк, і вона зможе пограбувати всіх!

І взагалі…

Як Бог сотворив світ і разом сотворив різні народи: турків, татар, німців, росіян, і тілько москаля ше не було. Приходит до Него святий Петро і каже: “Коли вже є всі народи, сотвори ще і москаля”. – “Нащо тобі?” – “От най буде!” – “Ну, коли хочеш, піди підійми той каміньчик!” Той тілько підіймив каміньчик, а спід него вискочив москаль і хвать святого Петра за бороду: “А ти звідки, старий? Маєш пашпорт чи нима?” Той каже: “Не маю”. – “То ходи в поліцію!” Той біжит до Бога, каже, що до него москаль чіпляєтся. – “Ну, коли хтів-єс москаля, то маєш; розправся з ним!” І той мусів му щось дати на горівку, щоб відчіпитися від москаля. От з тої пори і москалі чіпляются до таких людий, що вони пашпортів не мают. А до того часу ніхто і не знав, що то пашпорт! Де хто хтів, там ішов, і нікого не питався, чи можна де іти.