Днями

ЛІФТ

Марія з чоловіком живе в багатоповерховому будинку на 14-му поверсі. Чоловік пішов на якесь святкування, сказав, що затримається. Марія вирішила його не чекати і, оскільки було вже пізно, пішла лягати спати. І тут дзвінок у домофон – колеги по роботі: «Ми тут вашого чоловіка привезли. Чи не могли б ви його від під’їзду забрати, а то він випив зайвого, погано орієнтується, може і не дійти сам». – «Добре, зараз», – відповідає Марія, накидає шубу поверх нічної сорочки, і бігом у ліфт, забирати чоловіка. Доїхала, виходить, а біля під’їзду нікого нема. Покликала, пошукала, не знайшла, зрозуміла, що чоловік, напевно, трохи отямився на холоді і сам поїхав додому, вони просто ліфтами розминулися. Піднімається назад у квартиру, чоловік, звичайно, вдома. Довго дивиться на неї п’яними очима і говорить: «Ну, і де це ти була в такому вигляді?»

Якось

МАЙОР

Приятель, ще до переїзду в столицю, дуже довго і наполегливо шукав собі дружину. Дівчата йому подобалися цілеспрямовані, які знають, чого хочуть у житті, а головне – такі, що поєднують у собі формат “коня на льоту зупинить” і ніжну турботу про домівку. Сам він багато чого домігся, спортивний, гарний, тому, як то кажуть, “має повне право”. Але щось не клеїлося. То одне не так, то інше. І ось настав 2015 рік. Новорічний корпоратив, всі трохи збентежені курсом та іншими новинами, тому на столах і за програмою все дуже скромно, а заклад вибрано у віддаленому і дещо неблагополучному районі. Але шеф, як виняток, пішов на поступки і дозволив запросити, крім чоловіків та дружин, по одному знайомому – для розширення компанії, так би мовити. Колега приятеля натякнула напередодні, що запросить одну свою дуже цікаву подругу, дівчину неординарну, наголосила: “Впевнена, що тобі сподобається”. Компанія невелика, всі вмістилися за одним столом. Невелике пояснення: зал починався відразу за дверима ресторану, роздягалися прямо в ньому, а туалет – на іншому кінці від входу. Шеф говорить тост. І в цей момент до зали заходить дівчина, в дорогій шубі, красива, але тільки вигляд у неї такий, ніби її щойно півгодини тр…хали на задньому сидінні таксі і вона ледве встигла трохи привести себе в порядок – косметика злегка “поїхала”, волосся розпатлане, дихання важке і т.п. «Марійко, що трапилося?» – «Ти уявляєш, таксист по ожеледі в стовп в’їхав метрів за 500 звідси, думаю, близько – дійду. А на півдорозі четверо гопників прив’язались – хотіли сумку забрати разом з шубою. У залі чути чоловічі і жіночі вигуки на зразок “Як страшно жити в цьому місті”, “Що робиться навколо”, “Так як же можна дівчині самій ходити у цьому районі в такий час” і т.п. І тільки колега приятеля, подруга Марійки, раптом блідне і перепитує: «Марійко, вони живі?» – «Та живі, живі! Заспокойся! Двоє втекли, а для решти я швидку викликала…» P.S. Приятель благополучно одружений, доньці другий рік. Каже, що розборок в родині немає, тому що сваритися з майором контррозвідки тільки зашкодить тобі.

І взагалі…

Ні римські глядачі, які потребують смерті гладіатора, ні римські імператори, що санкціонують ту смерть, ніколи не показували «палець вниз». До того ж, римляни взагалі не використовували знак «палець вниз». Якщо гладіатор повинен був померти, пальці здіймалися вгору – як оголений меч. Коли ж переможеному хотіли дарувати життя, великий палець підгинався всередину стиснутого кулака – подібно до зброї в піхвах. У цьому обмані винна картина французького художника XIX століття Леона Жерома під назвою «Pollice verso». Зображений на картині римський гладіатор чекає рішення свого суперника, а імператор, який сидить у ложі, показує великим пальцем вниз, виносячи смертний вирок. Історики одностайні в тому, що художник неправильно зрозумів латинську фразу, припустивши, що police verso – «повернений палець» – означало «повернений вниз», тоді як фраза ця означає «повернений вгору».