Днями

ЗНИЖКА

Друзі минулого року вирішили усамітнитися компанією на різдвяні свята у віддаленому місці в Фінляндії. Купили відокремлений котедж на півночі країни – мало не на острові якогось озера. Найближчий населений пункт, де можна було запастися провізією, – близько години їзди автівкою. На другий день їхнього перебування у всій окрузі вирубали електрику. Добре, що був великий запас дров і якихось хімікатів для розпалювання. Мобільний зв’язок був. Було не дуже холодно надворі, і приємна компанія не дозволяла сумувати. Не знаю, скільки часу були відсутні всі блага людства (електроенергія), але один з розумників компанії вирішив стягнути знижку за ненадання вказаних послуг. Але організатори надали їм їхній же лист, де ті просили підшукати місце з максимальною відірваністю від цивілізації. І запевнили, мовляв, так все було передбачено заздалегідь, ще й просили вибачення, що не змогли вирубати світло відразу, а також залишили мобільний зв’язок. Загалом, жарт всім сподобався.

Якось

ВНУК

Якось до мене прийшов літній чоловік і відразу ошелешив: він попросив навчити його грати “Smokе on thе wаtеr” англійської групи “Dееp purplе”, причому від моєї пропозиції спочатку освоїти основні принципи гри на гітарі, категорично відмовився, заявивши, що як тільки він зможе зіграти названу композицію, його співпраця з гітарою навіки закінчиться. Ну, замовник вирішує, тож через пару тижнів дід грав “Дим над водою” не гірше від старого Річі Блекмора (гітарист “Dееp purplе”). Після закінчення навчання, коли він вручив мені домовлену суму, я запитав у нього: «А навіщо тобі все це?» На що він відповів: «Розумієш, є у мене єдиний онук – дегенерат, який закінчив школу, не працює, не вчиться, а цілими днями сидить, закрившись у своїй кімнаті, і розучує на гітарі одну й ту ж мелодію… От уяви, як тепер я зайду до нього в кімнату, візьму у нього гітару, зіграю цей “Дим над водою” і скажу: “Внучку, який ти все-таки телепень, подивися, цю фігню навіть я можу зіграти… Йди працюй!”

Колись

РОЗІГРАШ

Серед усіх космічних курйозів і розіграшів перше місце по праву належить жарту Оуена Гарріотта. У 1973 році він входив до складу екіпажу американської орбітальної станції “Скайлеб”. Розіграш, який він влаштував над офіцером Центру управління польотами Робертом Кріппеном, гідний навічно увійти в аннали космонавтики. З собою в космос Гарріотт захопив диктофон, на який його дружина наговорила кілька заздалегідь складених фраз. Коли одного дня оператор Роберт Кріппен вийшов на зв’язок з орбітальною станцією, Гарріотт чекав біля передавача з диктофоном у руці. Між станцією і Центром управління відбувся такий діалог: «Скайлеб», це Х’юстон, відповідайте». – «Добрий день, Х’юстон, – бадьорим жіночим голосом відгукнулася станція. – Це «Скайлеб». Земля після кількасекундної паузи поцікавилася: «Хто говорить?» – «Привіт, Боб, – відгукнулася станція. – Це Хелен, дружина Оуена». Боб кілька секунд переварював відповідь, а потім насилу видавив: «Що ти там робиш?» – «Я тут вирішила хлопцям поїсти принести. Все свіженьке», – заспокоїв його голос з орбіти. Центр управління мовчав близько хвилини, а потім відключився. Мабуть, у офіцера зв’язку не витримали нерви.

І взагалі…

Торговця Мойшу призвали в ізраїльську армію і призначили в навчальний центр агітатором – переконувати солдатів купувати страховки для військовослужбовців. Незабаром начальство помітило, що після зустрічі з ним страховки купують практично всі, хоча в інших агітаторів, підписувався, в найкращому разі, кожен третій. І начальник вирішив подивитися, як же працює Мойша. Новоприбулих солдатів завели в кімнату, Мойша вийшов на сцену, посміхнувся і сказав: «Хлопці, я знаю, що ви не хочете довго слухати всяку фігню, тому поясню вам про страховки за одну хвилину. Сенс страховки простий: якщо у вас її немає, вас послали в бій і ви загинули – уряд пришле вашій родині лист зі співчуттями. Якщо у вас вона є, вас послали в бій і ви загинули – уряд пришле вашій родині 20 тисяч доларів. – Тут він зробив паузу, обвів зал очима і запитав: – Як ви думаєте, хлопці, кого при такому розкладі пошлють в бій першими?»