Якось

ПІДБІР

Генрі Форд – один з найвідоміших у світі легендарних бізнесменів, який дуже серйозно і ретельно ставився до процесу відбору персоналу на роботу до себе в компанію. Наприклад, цікавий його багатоступінчастий спосіб підбору керівників. Щоб працювати в компанії Форда, кандидат повинен був пройти серію співбесід. Спочатку кандидатів тестував і проводив співбесіди спеціально створений на його підприємстві соціологічний відділ. Якщо всі етапи були пройдені успішно, кандидати потрапляли на особисту бесіду до самого Генрі Форда. Але замість розмов Форд підводив кандидата до автомобіля, пропонуючи йому сісти за кермо, а сам при цьому сідав на пасажирське сидіння. Потім протягом 5-7 хвилин Форд просив кандидата рушити з місця, їхати швидше або повільніше, повернути то в одну сторону, то в іншу (природно, можна замінити поїздку автомобілем на якийсь набір дій, наприклад, з організації простору в переговорній). Нарешті, заїхавши кудись в глушину, Форд питав кандидата: «А тепер поясніть мені, будь ласка, для чого ми приїхали саме сюди?» Якщо кандидат починав виправдовуватися, що виконував вказівки Форда, то цю людину категорично не брали в компанію. Якщо кандидат знаходив несподівану, креативну відповідь, бажано з почуттям гумору, то Форд рекомендував кандидата в департамент продажу і більше не мав бажання зустрічатися з ним. Якщо кандидат починав уточнювати мету поїздки, Форд рекомендував його в інженери або керівники низового рівня. А в топ-менеджери брали тільки того, хто цікавився метою поїздки до того, як рушав з місця.

Колись

СИНИ

Було це на початку ХХ століття. Один шотландський фермер повертався додому. Проходячи повз болота, він раптом почув крик про допомогу. Фермер побіг на голос і побачив хлопчика, який намагався вибратися з трясовини. Фермер швидко зрубав товсту гілку, обережно наблизився і простягнув її потопаючому. Коли хлопчик вибрався, він довго не міг вгамувати сльози, весь тремтів. «Підемо до мене в дім, – сказав фермер. – Тобі треба заспокоїтися і зігрітися». – «Ні-ні, – хлопчик похитав головою, – мене чекає батько. Він, напевно, дуже хвилюється». Подякувавши своєму рятівнику, хлопчик пішов… А вранці фермер побачив, що до його будинку під’їхала карета, запряжена породистими кіньми. З карети вийшов добре одягнений джентльмен і запитав: «Це ви вчора врятували життя моєму синові?» – «Так, я», – відповів фермер. – «Скільки я вам винен?» – «Не ображайте мене, пане. Ви мені нічого не винні. Я вчинив так, як повинен був вчинити нормальний чоловік». – «Ні, я не можу залишити це просто так, тому що мій син мені дуже дорогий. Назвіть будь-яку суму», – наполягав відвідувач. – «Я більше не хочу говорити на цю тему. До побачення», – фермер повернувся, щоб піти. І тут на ґанок вискочив його син. «Це ваш син?» – запитав гість. «Так», – з гордістю відповів фермер, погладжуючи хлопчика по голові. «Давайте зробимо так. Я візьму вашого сина з собою в Лондон і оплачу його освіту. Якщо він такий самий шляхетний, як і його батько, то ні ви, ні я не будемо шкодувати про це рішення». Минуло кілька років. Син фермера закінчив школу, потім медичний університет, і незабаром його ім’я стало всесвітньо відоме як людини, яка відкрила пеніцилін. Його звали Олександр Флеммінг. Перед самою війною в одну з лондонських клінік надійшов з важкою формою запалення легень син того самого джентльмена. Як ви думаєте, що врятувало його життя цього разу? Так, пеніцилін, відкритий Олександром Флемінгом. Ім’я джентльмена, який дав освіту Флеммінгу, було Рендольф Черчилль. А його сина звали Вінстон Черчилль, який згодом став прем’єр-міністром Англії. Можливо, саме ці події згадував Вінстон Черчилль, говорячи: «Зроблене тобою до тебе ж і повернеться».