Днями

СЕКС

Сиджу в торговому центрі на дивані. За метр від мене столик, за яким сидить, втупившись у телефон, дівчина років 25-30. Через деякий час підходить до неї молодий чоловік, повненький, червоний як рак: «Добрий день». Дівчина дивиться на нього запитально: «Добрий день». – «А можу я до вас підсісти?» Отримує оцінюючий погляд дівчини: «Будь ласка». Деякий час сидять мовчки. Хлопець порушує тишу: «Вибачте, можу я поставити вам одне питання?» Дівчина: «Залежно яке». Хлопець: «Просте». Через якусь мить вона киває: «Тоді слухаю». Хлопець: «А ви б не хотіли зайнятися ceкcом?» Настає мертва тиша. Інтерес до підслуханої розмови у мене зростає. Дівчина вигинає брову: «З тобою?» – «Так», – заїкається хлопець. «Чому я повинна займатися ceкcом з не знайомим мені чоловіком?» – «Якщо у вас немає хлопця, а ceкcу не вистачає, я думаю, в цьому випадку пропозиція вигідна». – «Ну і мудак ти, – кривить губи дівчина. – Кращої причини не вигадав?» Хлопець: «Це ceкc без зобов’язань, ви мені нічого не винні, а я вам. Плюс настрій у вас буде явно кращим». Дівчина дивиться на нього оцінююче: «А ти сміливий». – «Ну, то що?» – «Ну, давай, подивимося, що з цього вийде». Пішли… Я сиджу в шоці. Виявляється, можна було просто запитати?!

Якось

КОРМ

Про почуття гумору. Відпочивали минулого року в Єгипті. Все добре, тільки приходиш під вечір у номер, а під дверима сидять дві кішки – судячи з усього, брат і сестра, і жалібно нявчать. Їжу з їдальні ми не завжди з собою для них брали – іноді забували, і їх жалібне нявчання дряпало душу. І якось під час одного з походів ринками Шарма дружині спала на думку цікава ідея: а давай купимо котячий корм, і коли будемо забувати їжу з їдальні, будемо годувати консервами. Підходимо до компанії продавців (роботи у них мало – літаки вже не прилітають), і у наймолодшого дружина запитує: «А де тут у вас корм для кішок продають?» – «Для кого?» – «Для кішок. У нас біля номера голодні кішки!» – Мадам, у нас в Єгипті половина населення голодує». – «Ну, вони нявкають, їх так шкода, потрібен корм». – «Мадам, ви з якого готелю? «Альбатрос» (побачив напис на браслеті)? А номер у вас можна дізнатися?» – «А вам навіщо?» – «Та я сяду під дверима і теж буду нявкати. А ви мене годувати…» І таку зворушливу гримасу скорчив… Від реготу інших продавців трохи не завалилася лава, на якій вони сиділи. Витягаю з кишені 5 доларів і даю йому. «На! – кажу, – нанявкав …» Довго не брав.

Колись

РОЗМОВА

У 1938 році конструктора Андрія Туполєва посадили в шарашку. З собою у нього був шматок хліба, цукор і маргарин. Колеги по нарах сказали Туполеву, що їжі тут досить. Він їм довго не вірив, поки не впізнав старосту барака – з ним вони колись зустрічалися на прийомі в Кремлі. Туполєва заарештували і посадили на 15 років, разом з ним взяли практично всіх інженерів головних конструкторських бюро країни. Тримали їх в Болшево, в шарашці для конструкторів. Вони повинні були робити величезний літак для війни, якої всі вже чекали. Завдання давав сам Берія – він вирішив, що Радянському Союзу потрібен величезний чотиримоторний пікіруючий бомбардувальник. Ну, чим більше моторів – тим краще. Всі інженери розуміли, що така штука просто не злетить. Але сказати про це Берії ніхто не міг – кожен боявся втратити завдання і бути відправленим на лісоповал. Туполєв зголосився зробити це сам, і не тільки переконав Берію скасувати завдання, але й під кінець розмови стрельнув у Берії кілька цигарок. Берія отетерів і запитав Туполєва, чи він курить. Туполєв спокійно відповів: “Я ні, але мені для колег” і пояснив, що в шарашці погано з цигарками і з їжею взагалі. “Ну, ви хапайте якогось шеф-кухаря і відправте до нас,” – сказав він. Загалом, в результаті однієї правильної розмови всій шарашці дозволили зробити двомоторний літак замість чотиримоторного і забезпечили їх цигарками “Герцеговина Флор” – інженери вибрали саме ці тільки тому, що такі курив Сталін. Під час тієї ж зустрічі Берія дозволив Туполеву найняти будь-яких людей, які будуть потрібні для роботи шарашки. Туполєв розумів, що інженерів повинні спочатку заарештувати. Тому назвав тільки тих, хто вже був в таборах. Так він врятував від лісоповалу і рудників більше ста чоловік. Серед них був, наприклад, Сергій Корольов.