Днями

ПРЕЗИДЕНТ

Знаєте, чому Швейцарія вважається однією з провідних країн світу за рівнем життя населення? Сьогодні я це зрозумів. Розмовляв зі знайомим швейцарцем, якому 20 років. Запитав у нього, хто у них президент, а у відповідь… тиша. Секунд через десять він здобувається на слово: «Здається, якась жінка». Подивилися в інтернеті – Йоханн Ніклаус Шнайдер-Амман. «А-а-а … Так. Здається, я щось про нього чув», – додає швейцарець. І, о жах! Президент у Швейцарії призначається на один (!) рік. Що можна за один рік вкрасти?!

Якось

ВИКЛИК

Історія трапилася з моїм другом, який працює лікарем швидкої допомоги. Приїжджає він на черговий виклик. На ліжку лежить роздягнена, прикрита лише простирадлом, красива жінка. Очі закриті, дихання рівне, на навколишню дійсність не реагує. Навколо неї в паніці бігає пузатенький чоловік і безперервно просить лікаря сказати, що ж з його коханою й ненаглядною сталося і як їй можна допомогти. У всій цій метушні дружина дає знак лікареві, що потрібно, аби чоловік вийшов з кімнати. (Вже не знаю, як вона це зробила.) Кажучи, що залишив у машині валізку з ліками, лікар відправляє турботливого чоловіка за двері. Як тільки той вийшов, з-під ліжка вилазить вже зовсім одягнений симпатичний чоловік, дає лікареві двісті гривень і тихенько виходить. Завіса.

Колись

КОМУНІЗМ

Радянські часи. На бульвар привезли бочку пива. Продавець відчепив її, готується торгувати. Підходить мужик:
– Скільки бочка?
– Що??
– Ціла бочка скільки коштує?
– Ну, рахуй: дев’ятсот літрів, по двадцять дві копійки за гальбу. Триста дев’яносто шість карбованців.
– Ось тобі гроші, йди відпочивай. Увечері прийдеш за порожньою бочкою.
– Та добре!
Продавець йде. Мужик розгортає плакат «Пиво безкоштовно».
Народ спочатку здивувався. Потім почав підходити. Утворилася черга. Потім довга черга. Далі натовп. Хтось без черги лізе. Крики, матюки. Комусь не вистачило. Бійка почалася. Хтось вже вихопив ножа. Приїхала міліція. Натовп розігнали. Призвідників – в каталажку. Мужика туди ж. Починають його пресувати:
– З якою метою спровокував бійку?
– Я й на думці навіть не мав такого!
– Незаконною торгівлею займався?
– Безкоштовно людей пивом пригощав. Є свідки.
– Значить пиво крадене!
– На свої кровні купив. Маю право.
– Може, ти псих?
– Нормальний. У мене і довідка є.
– Гаразд, чоловіче, ми тебе відпустимо, тільки скажи, навіщо ти це зробив? Навіщо свої гроші витрачав? У чому фішка?
– Та добре вже, скажу… Я вже немолодий. До комунізму точно не доживу. А так хотілося подивитися, як то буде, при комунізмі.

І взагалі…

Дружина одного бідного чоловіка готувала масло, а він потім продавав його в місцеву бакалію. Жінка робила масло у формі кружка, вага якого складала 1 кг. Отримана виручка була непоганою підмогою для сім’ї. Але одного разу бакалійник засумнівався в чесності бідняка, який продавав йому масло, і вирішив зважити куплені кружки. Виявилося, що кожен з них важив не кілограм, а 900 грамів. Це дуже розсердило його. Наступного ранку, коли той самий бідняк знову прийшов у магазин, бакалійник роздратовано сказав: «Більше не приноси мені своє масло! Я все одно у тебе нічого не куплю, бо ти брехун! Ти мені казав, що кружки важать по кілограму, тоді як насправді в них 900 грамів. Я не дозволю себе дурити!» Бідолаха помітно засмутився, опустив очі і сказав: «У нас, хазяїне, немає ваги… Мірою мені завжди служив кілограм цукру, який я купив у тебе. За ним ми з дружиною і робили масло…»