Днями

КОНТРОЛЬНА

Знайомий студент-юрист із Мюнхена розповів про те, як нещодавно буквально вся їхня група “залетіла” на одній з контрольних. Професор, який і раніше не плекав особливої симпатії до їх досить шумної компанії, запропонував вирішити позов двох сусідів: гілки яблунь в саду одного нависали над клумбою з тюльпанами іншого, і яблука, падаючи, ламали квіткові стебла. Одна частина студентів стала на бік любителя тюльпанів, інша завзято захищала садівника, всі разом блиснули знаннями тонкощів головоломного німецького законодавства. А в результаті з’ясувалося: яблука опадають восени, тюльпани цвітуть навесні, тож ситуація, сконструйована мерзенним професором, в житті ні за що не виникне. Всі спроби апеляції професор парирував холодно: здоровий глузд треба вмикати, перш ніж згадувати статті і параграфи.

Якось

СНІД

Молодий канадський лікар-венеролог Робер Клешар вирушив в одне маленьке селище на острові Ньюфаундленд. Його завдання полягало в тому, щоб взяти у місцевих жителів аналіз крові (всього у цьому селищі проживає 23 чоловіки і 14 жінок у віці від 22 до 47 років). Жителі селища займаються риболовлею і лісозаготівлею. Всі жінки заміжні.
Молодий лікар зробив забір крові для аналізу і привіз її на материк у клініку. Там же він провів необхідні аналізи і з’ясував, що всі жителі цього селища хворі на СНІД. Про що їм і поспішили повідомити.
Коли Клешара через 5 місяців відправили у це ж селище за повторними аналізами, він застав там повний бедлам. Місцеві жителі вирішили прожити залишок своїх днів з шиком. Вони зняли з рахунків гроші і віддалися пиятиці і розпусті. Клешар був у шоці від побаченого. Шампанське лилося рікою, всі давно забули, хто чий чоловік і дружина. Діяли за принципом: кого хочу, того і люблю. Природно, роботу всі закинули.
Сяк-так Клешару вдалося взяти аналізи крові в учасників оргії, що проходила під девізом “Живемо останні години”.
Через день Клешару стало погано. Чому? А тому, що повторні тести показали відсутність будь-якого натяку на СНІД. Коли жителям селища про це повідомили, хміль вивітрився з їх голови в одну мить.
Йде суд. Розбито 14 сімей. Пропито багато грошей. Мешканці селища вимагають від Клешара відступних у розмірі майже 3 млн. доларів. Правда, деякі з них ні про що не шкодують. Як вдалося з’ясувати, в основному це холостяки.

Колись

ОРГАНИ

Знайомий розповів: «Проходив я після закінчення інституту практику в реанімації. І ось одного разу навесні привозять хлопця – жертву нещасливого кохання. Треба сказати, навесні таких ідіотів просто пачками до лікарні доставляють: гормони вирують.
Той хлопчина чимось травився, але не до кінця. Відкачали його, крапельницю зробили, і лежить він. А оскільки весь цей час він кричав, що жити без неї не буде, вб’є себе, то його ремінцями до ліжка і прикрутили. Так як з хлопчиною все гаразд, то треба його з реанімації перевозити, що мені й доручили.
Везу я його з крапельницею, а він ніяк не заспокоюється – репетує. Мені це трошки набридло, і вирішив я приколотися.
– Ах так, кажу, жити не хочеш? То й не треба, будеш донором органів. – І від’єдную його від крапельниці. Дія нешкідлива, однак ефект справляє ще той.
І везу його далі. Він притих. Підходжу до ліфта. А треба сказати, що везти його можна було двома шляхами: через відділення на третьому поверсі і через підвал, де морг. Так от, заходжу в ліфт, мене запитують, куди: вгору чи в морг? Я кажу:
– У морг.
Хлопчина біліє і починає щось бурмотіти про лікарів-убивць. Коли приїхали у підвал, він почав кричати вже на повний голос: “Рятуйте, допоможіть, вбивають!”
А всі бачать, що хлопець явно не при собі, ременями до ліжка прикручений, і уваги на його крик ніхто не звертає, а хтось ще й заспокоює:
– Це не боляче, потерпи, раз – і готово…
Хлопчина розуміє, що це явно вселенська змова, згадує всі фільми, де в людей вирізають органи, і впадає в повну прострацію… Коли добралися до палати, на нього дивитися стало страшно: лежить весь білий і покірний долі.
Більше він покінчити з собою не намагався, шокова терапія!»