Драйвові харизматичні хлопці з «Kozak System» дуже швидко здобули любов публіки. І цілком закономірно.

А створений колектив у лютому 2012 року з музикантів, які вийшли зі складу гурту «Гайдамаки» після конфлікту з вокалістом Олександром Ярмолою. Вже в 2012 році «Kozak System» відзначились спільними проектами з Тарасом Чубаєм та Сашком Положинським. У квітні 2012 було знято кліп на пісню «Шабля», що стала першим синґлом із майбутнього альбому. Головну роль у цьому кліпі зіграв політик Дмитро Корчинський. Згодом світ побачив кліп на пісню «Така спокуслива» за участю Ірени Карпи та Остапа Ступки.

Восени 2012 року була завершена робота над першим альбомом, який отримав назву «Шабля». До співпраці над платівкою були запрошені відомі українські виконавці та поети: Сашко Положинський («Тартак»), Андрій Середа («Кому Вниз»), Катя Chilly, Дмитро Лазуткін, Юрко Іздрик, Сергій Жадан.У листопаді відбулася презентація альбому. Музиканти планують також його перевидання в Німеччині та Польщі. У новорічну ніч «Kozak system» представили Україну на Червоній площі Москви у розпалі великого мультикультурного фестивалю за участю «Zdob si Zdub», «Иван Купала», «DrymbaDaDzyga» – артистів з України, Молдови, Грузії та Росії. Концерт відбувся відразу після бою курантів як символ багатонаціонального мегаполіса і став частиною двотижневого святкового дійства, що охопило 1300 заходів і 5 мільйонів чоловік. Це стало стартом досить успішного і напруженого гастрольного 2013-го року. Зараз «Kozak System» на гастролях у Канаді. «Галицький кореспондент» зв’язався з музикантами гурту.

 

– Давайте почнемо з останньої найрезонанснішої новини про «Kozak System»: Володимир Кличко вийде на бій з Повєткіним під вашу пісню «Брат за брата». Як домовилися?

Слова пісні належать Сашкові Положинському, а музика наша. Напевно, братам сподобалася пісня. Бо для нас це просто стало приємним сюрпризом. На нас із відповідним проханням вийшла прес-служба братів Кличків, і ми дали згоду. Нарешті українські спортсмени, які мають світове визнання, виходять на бій не під «Металіку» чи «РХЧП», а під пісню українського гурту.

 – Ви зараз в Торонто. Розкажіть детальніше про своє перебування там. Крім участі у фестивалі, не плануєте робити тур по Канаді і Північній Америці? Якісь місцеві промоутери зреагували?

Так, ми зараз у Торонто в рамках «Toronto Ukrainian Festival», це найбільший український фестиваль за межами України. Очікується надзвичайно багато гостей з усього світу, вже зараз практично неможливо знайти вільні номери у готелях міста. Ми тут представлятимемо нашу програму та програму нашого спільного проекту з Тарасом Чубаєм. Крім того, ми матимемо зустрічі з місцевими промоутерами, також зустрічаємося з тутешніми українськими гуртами і сьогодні навіть будемо судити на конкурсі між цими колективами.

– До речі, ви вже познайомились з місцевою діаспорянською музикою? Який рівень, які тенденції?

Звичайно, ми знаємо такі гурти, як «Зрада» з Вінніпега або «Ключ» із Торонто, але вчора відкрили для себе співачку Настю. Це фактично молода Квітка Цісик – за енергетикою та голосом. Ми були просто вражені! З нею грають канадські музиканти, яким просто подобається український мелос, думаю, ми колись ще почуємо про цю Настю. До речі, вона дочка одного із засновників легендарного гурту «Рутенія», який розпався нещодавно. Також не можна не сказати про Василя Попадюка, цього українського Паганіні. А щодо музичного рівня цих гуртів, він здебільшого високий, але, з нашої точки зору, їм би не завадило писати власні українські пісні, а не лише переспівувати народні. «Зрада», до речі, так і робить.

– Існує думка, що діаспорянці законсервовані не тільки в мові, а й ментально. Знаю випадок, коли одній з наших груп зробили зауваження, чого, мовляв, ви розляглись за кулісами просто на підлозі (хлопці перепочивали після довгого перельоту). Ви не вперше у Канаді, чи відповідає це дійсності, чи часто ви там зустрічались з консерватизмом такого штибу?

Консерватизм присутній у старшого покоління, але, на щастя, є промоутери, як-от Орест Галушка, наприклад, які свідомо йдуть проти усталеного уявлення діаспорян про те, якою має бути Україна та українці. І привозять модернові українські гурти і пропагують такий продукт серед молодого покоління українців Канади.

– А не виникало спокуси залишитись там, адже зовсім поряд батьківщина рок-н-ролу – Америка?

Оскільки ми у мандрах вже досить давно, зіграли вже у 17-18 країнах (ще як «Гайдамаки» і вже як «Kozak System»), то звичайно, такі думки виникали  раніше… Але зараз ми вже напевно знаємо, що жити треба в Україні, а працювати по всьому світу, власне, як ми і робимо.

– З графіка концертів видно, що у вас все в порядку і роботи вистачає. Як пережили минулорічну кризу з колегами, який урок отримали, що би могли порадити другим музикантам в таких чи подібних кризах, адже, наскільки я розумію, ви вийшли з неї сильнішими?

Криза – це завжди шлях у майбутнє, якщо правильно її зрозуміти. Не скажу, що ми були в тій ситуації бездоганні, було забагато зайвих нервів, але що нас не вбиває, те робить сильнішими – це про нас. Що порадити… Залізобетонно вірити в свій шлях, у свою тему, як би важко не було, і тоді життя обов’язково приведе тебе, куди треба.

– Ви якось налагодили стосунки з «Гайдамаками»?

В нас немає стосунків, та й не може бути, у цих словах немає жодної агресії чи образи, адже тому, що сталося, ми тепер надзвичайно вдячні.

– У Торонто ви зараз зі спільним виступом з Тарасом Чубаєм, а наскільки ви взагалі відкриті до співпраці і що для вас повинно стати основною мотивацією в цьому випадку?

До співпраці ми зажди відкриті, а мотивація одна – спільні вібрації, коли виникає резонанс, як у випадку з Тарасом, наприклад.

– Гастрольне життя – досить напружена штука: приїхав, поселився, саундчек, концерт, афтепаті, переночував і далі… Коли буває той рідкісний вільний час, чим займаєтесь в поїздці?

Весь час говоримо та сперечаємося про пісні, інструменти, жінок, а потім знесилені засинаємо (сміється).

– Конфлікти між собою як гасите? Адже в поїздці – як на підводному човні, особливо в турі, наступає психологічна втома…

Звикли один до одного, подорослішали, намагаємося не доводити до конфліктів.

– Пам’ятаю ваш постулат, що в «Kozak System» лідерів немає. Як даєте раду з фінальним варіантом пісні чи трек-листа перед концертом? Коли стоїть вибір і виникають різні думки, за ким чи за чим останнє слово?

Спільне рішення. У це важко повірити, але це правда.

– В якому випадку ви можете відмовитись від виступу?

Можемо не погодитись на виступ, якщо запрошує партія, курс якої нам не подобається, а взагалі, ми музичний гурт, а не політичний, тому поки що випадків з відмовою від виступів не було.

– Коли не буває довго концертів – стає тривожно чи страшно?

Не любимо такі періоди, може стати і тривожно, і страшно, що ти нікому нібито не потрібен, але це стандартна артистична параноя. У цей період важливо багато репетирувати, тоді якось попускає.

– «Kozak System» відомі своїм високим музичним професійним рівнем. Що, на вашу думку, більш важливе – якість ідеї чи якість реалізації?

П’ятдесят на п’ятдесят, одне без іншого не живе… Це як спитати, що важливіше для бігу – ліва чи права нога.

Розмовляв Влад ТРЕБУНЯ