Днями

 

ПЕС

По дорозі з роботи я заїхав у магазин купити цигарок і вершків до кави. Це невеликий магазинчик біля заправки, відвідувачів, як завжди, немає. За прилавком біля каси стоїть дівчина – продавщиця. Причому слово “біля” варто уточнити – не біля каси, а метрів за півтора від неї. Я спочатку не звернув уваги, але коли поставив вершки на прилавок, дівчина з місця не зрушила – де стояла, там і залишилася. Це виглядало незвично. Гаразд, я підсунув вершки ближче до неї, попросив цигарки. Принесла і знову поклала товар збоку – досить далеко від каси. Сканер при цьому прямо перед продавщицею, на витягнутому через весь прилавок проводі. Вона пробила сканером мої покупки, сказала вартість. Я дав гроші. Каса відкрилася, і дівчина, не зрушивши з місця, тягнеться через довгий прилавок, кладе гроші в касу. В такій самій незручній позі відраховує здачу. Насилу досягає і закриває касу. Знову тягнеться, щоб відірвати чек. Помітно, що їй ніяково і незручно тягнутися, але при цьому вона не ступає до каси ні кроку, так ніби їй залили ноги в тазику цементом. “Та ні, – думаю, – адже вона ж тільки що ходила за цигарками, тут не з ногами справа”. Мене розібрала цікавість, і я питаю: “У вас все добре?” Дівчина помітно здригається, запихає в пакет вершки і чек і бурмоче: “Так, до побачення!” І дивиться на мене з якоюсь вже тугою… “Нічого собі?! – думаю. – У неї що, труп там під касою? Чи під прилавком бандит сидить і її на мушці тримає?” Я не втримався і перехилився через прилавок подивитися. Не скажу, що було дуже страшно, але в голові швидко пронеслися недобрі думки: “Чи не маніячка вона? Не стати би ще однією її жертвою під цим прилавком… Чи не пальне бандит у мене звідти?” Але все-таки заглянув… Під касою на підлозі, розвалившись і розкинувши всі свої чотири волохаті лапи і такий же волохатий хвіст, спав здоровенний хазяйський пес.

Якось

ТРОСИК

Поламався мій китайський автомобіль, а саме тросик коробки передач. Приїжджаю в сервіс, машина гарантійна. У сервісі мене радують звісткою, що тросиків на складі немає, треба чекати три місяці. Що ж це, три місяці без машини, так не піде! Напружую інтернет і через три дні знаходжу потрібну детальку – мені сказали, що в Києві на той момент вона була присутня в єдиному екземплярі. Домовився з продавцями, зарезервував, приїхав наступного дня за годину до відкриття, щоб не перехопили конкуренти. Магазин відкривається, я залітаю: “Мені… ви… тут… повинні… були залишити, зарезервувати…” – “Не хвилюйтеся, залишили. Ось ваш трос. Триста гривень”. Стою, як заворожений, кручу тросик в руках і по-дурному посміхаюся. Навіть продавці від розчулення ледь не розплакалися. І раптом згадую, що майстер у сервісі дуже строго сказав: “Попереджаю, машина гарантійна і якщо самі будете купувати запчастину, дивіться, щоб був оригінал, інакше ставити не будемо!” “А це оригінал?” – вимогливо запитую я. І раптом продавці у відділі починають просто іржати, по-іншому не скажеш. Я сторопів, не знаю, що робити. Перший, який прийшов до себе, крізь сльози бурмоче: “Цікаво, а хто на китайські машини неоригінальні запчастини клепає – німці чи що?”

 

І взагалі…

 

Молодий чоловік прийшов до Великого Майстра: “Великий Майстре, навчіть мене кунгфу”. Великому Майстрові було ліньки. Але відмовляти у проханні він не став, а сказав: “Добре, я навчу тебе кунгфу. Але я не беру зараз учнів. Приходь через рік”. Молодий чоловік пішов. Але через рік повертається: “Великий Майстре, навчіть мене кунгфу”. Великий майстер спохмурнів і каже: “Гаразд, я навчу тебе кунгфу. Але для цього ти повинен працювати над собою. Впродовж трьох років щоранку споглядай, як сходить сонце, і щовечора дивися, як воно сідає”. Молодий чоловік пішов. Але через три роки повертається: “Великий Майстре! Три роки щоранку я дивився, як сходить сонце, і щовечора спостерігав, як воно сідає. Навчіть мене кунгфу”. – “Добре,- сказав Великий Майстер. – Але спочатку ти повинен навчитися зависати на висоті п’яти метрів від землі”. Молодий чоловік пішов. Але через п’ять років повернувся. “Великий Майстре. п’ять років щодня я присвячував себе тренуванням, і тепер я можу зависати над землею”, – сказав молодий чоловік і завис на висоті п’яти метрів від землі. “Ні фіга собі”, – сказав Великий Майстер.