Сьогодні убили Політковську, в ліфті московського під’їзду, після того, як Путін, котрий народився сьогодні ж, велів мочити в сортирі.
Відтоді те, що засцяність ліфтів і під’їздів досі залишається недоторканою, можна пояснити розширенням зони дій, бійцівського сортирного простору «солдатів Путіна».

Сьогодні ж зранку мешканець московського будинку Задорнов опублікував текст «АЛЕКСАНДР ПОВЕТКИН – ДОБРЫЙ МОЛОДЕЦ!».
Текст, при написанні якого ні один нейрон не постраждав, бо не задіювався.
Текст, після якого захотілось остаточно підсумувати бій «загальнодоступною»: когда нечем крыть чьё-то – это намного лучше, чем когда нечем прикрывать своё.
Текст, який я не зміг не дочитати, бо просякнутий він розумінням всього мого особистого теж: «…я понимаю западных украинцев, их я не виню. Они всегда были предателями…».
Знаменитий російський інтернаціоналізм на очах перетворюється в інфернаціоналізм, а для беззаперечної достовірності автор додає остаточно вражаючий доказ:
«имею право это говорить, потому что во мне есть польская кровь».

Пам’ятаю слово «прєдатєль» з лексикону ігор у войнушки дітей 1970-х. Може й ходить Задорнов досі з іграшковим пєстіком в передній кишені штанів, бо із задньої вже стирчить пластикова ручка гребеня-75.

Далі в тексті – гордовито-поблажливе (у решток розуму часто добра постава, бо ніщо не обтяжує):
«Не должны освистывать Кличко, когда он говорит на русском языке. Это непорядок в головах у болельщиков. Ведь нам ещё и Кличко, и Поветкиным придётся объединиться, и в достаточно скором времени….
…Кличко родился в Казахстане в русской семье. Ну, ладно, у него украинская фамилия, но в то время-то мы все были одной национальностью – советскими. Как же не стыдно вот так вот делить, подогревая этим делением вражду между двумя самыми родными народами?
…Россия для Украины, между прочим, колодец. Правда, не с живой водой, а с газом голубым» (тобто колодєц отруєний).

Далі Задорнов рече, ніби вдягається на сільське весілля, як завжди – броско:
«…не за горами тот момент, когда Украина отойдет к Западу. Это будет самый мрачный день в истории Украины»

В наступному абзаці спостерігаємо коротку інтермісію, біполярне розчулення, пробій сльози:
«в какой-то момент, когда, казалось, Поветкин потерял силы, его дочь ему помогла мысленно, какие-то свои чувства передала ему. И он выглядел в конце боя гораздо лучше Кличко».

Після цього рівень допаміну з гістаміном поступово переходить критичну позначку:
«все славяне солнечные! Я сейчас не считаю поляков и западных украинцев, которые уже давно существуют в психологии лунных, хотя сами по роду своему являются солнечными. Их переформатировали. А Украина, Беларусь и Россия – это солнечные люди, они черпают энергию от солнца, а не от луны».

І нарешті – повна когнітивна дефрагментація на фоні передозу адреналіну – в якості кульмінаційної феєрії:
«на Украину будут введены натовские ракеты ближнего действия, поэтому Россия должна во что бы то ни стало сегодня этому делу противостоять и найти в себе силы, чтобы в случае чего суметь выставить защиту. Знаете ли вы, дорогие друзья, что в России учёные открыли способ, как мгновенно растопить несколько айсбергов? Я не буду рассказывать вам формулу, как это делается. Это достаточно сложно – в один момент растопить айсберг, поскольку сами понимаете, сколько времени он должен таять. Так вот, один из самых больших айсбергов может быть растоплен, согласно новым разработкам российских ученых, в течение 7 минут! Вы понимаете, кого накроет в первую очередь эта вода? Может, поэтому американцы так и осторожничают пока с Россией?»

Я розумію, що кількасотлітня боротьба людства з шизофренією – це не бій Кличка з Повєткіним, вона ще не закінчилась, але для чого було винаходити Рисперізон з Кветиапіном, і куди дивиться Арипипразол з Перфеназином, якшо навколо такі поклади некошеної деменції?

Зрозуміло, не можна звинувачувати Задорнова: синільна деменція не перебирає нації та регіони і може спіткати кожного. Але чомусь саме в Росії їй надають найтрибунальніші трибуни і найкрилатіші літаки. Чи їм хтось неправильно етимологізував, що ніби-то «деменція» – це від «dimension», тобто важлива значущість?

Як би там не складались особисті мотивації, але ж мозок працює на нейронах, а не на газі, він же не Жигулі, у яких вміст багажника витіснено газовим балоном.
А весь список особистих мотивацій Задорнова – на самому початку цитованого тексту: рясний перелік концертів. У нього досі через день виступи по цілій Росії! А там не дуже ходять на не мерзотників, ним це перепровірено достеменно, тобто поіменно.