Якось

ПИВО

Будівельний майданчик. Кінець робочого дня. Вирішив кранівник відпочити прямо в своїй кабіні. Краса! Сидить, відпочиває: 100 грам + 200 + 200 + 100. І так добре йому стало, що з’явилася думка не спускатися сьогодні, щоб не підніматися завтра. Так і заночував. Восьма ранку, і тут на тобі – «труби горять», а спускатися вниз – самогубство. Кранівник оглянув з кабіни всю територію внизу, побачив сторожа і кричить: «Ей, брате!» Але пересохле горло не витримує напруги, і голос зникає. Та, слава Богу, сторож помітив… І починається пантоміма: кранівник, показуючи пальцями ходьбу, шепоче: «Піди…» Сторож ствердно киває. Кранівник, потираючи пальці, вимовляє самими губами: «Купи…». Сторож ствердно киває. Кранівник, показуючи V, додає: «Дві…» Сторож ствердно киває. Кранівник, малюючи двома руками силует, продовжує: «Пляшки…» Сторож ствердно киває. Кранівник, здуваючи уявну піну: «Пива…» Сторож ствердно киває. Кранівник, клацаючи по горлу: «Похмілля…» Сторож ствердно киває, двома руками прикриває очі, а потім відкриває їх і запитливо дивиться на кранівника. Кранівник, зображуючи пальцями ходьбу, шепоче: «Піди…» – сторож ствердно киває. Кранівник, потираючи пальці, знов шепоче: «Купи…» – сторож ствердно киває. Кранівник, показуючи V: «Дві…» – сторож ствердно киває. Кранівник, малюючи двома руками силует: «Пляшки…» – сторож ствердно киває. Кранівник, здуваючи уявну піну: «Пива…» – сторож ствердно киває. Кранівник, клацаючи по горлу: «Похмілля» –сторож ствердно киває, двома руками прикриває очі, тоді відкриває їх і запитливо дивиться на кранівника. Озвірілий кранівник, злий як пес, злазить з крана і накидається на сторожа: «Блін… Я ж тебе просив: піди, купи, дві, пляшки, пива, похмелитися. А ти?!» Сторож: «Та я все зрозумів, я просто уточнював (двома руками прикриває очі, а тоді відкриває їх): тобі темне чи світле?»

Колись

ДРОБОВИК

 

Сталося це навесні 1994 року. Молодий американець на ім’я Роналд Опус вирішив накласти на себе руки. У передсмертній записці було сказано, що він, Роналд, пішов на цей крок через фінансові труднощі і нерозуміння з боку батьків. Після написання цього послання містер Опус заліз на підвіконня і кинувся вниз з дев’ятого поверху. Навряд чи він зробив би це, якби знав, що в той день у будинку працювали мийники вікон і натягнули на рівні сьомого поверху страхувальну сітку. Так що, пролетівши два поверхи, Опус просто звалився б на пружну сітку з мокрими штанами, але живий і неушкоджений. Але тут стався фантастичний випадок. Просто фатальне невезіння! Коли Роналд пролітав повз вікна восьмого поверху, в його голову влучив випущений мешканцем з кімнати заряд дробу. Поки поліція витягала труп з сітки і встановлювала особу покійного з майже повністю знесеною пострілом головою, детективи вирішили, що тому, хто стріляв, треба пред’явити звинувачення в ненавмисному вбивстві. Адже якби не його постріл, Роналд Опус залишився б живий, впавши на сітку. Подальший розгляд справи виявив нові факти. З’ясувалося, що старий стріляв у свою дружину, але не поцілив, і заряд влучив у вікно. Отже, потрібно коригувати звинувачення – до «ненавмисне вбивство» додати «замах на вбивство дружини». Просто в моменти гніву і сварки з дружиною житель восьмого поверху завжди хапав зі стіни незаряджений дробовик і робив “контрольний постріл” – лякав дружину клацанням курка. Це вже було сімейним ритуалом. За твердженням подружжя, дробовик завжди висів на стіні і ніколи ніким не заряджався. Значить, відповідно до американських законів, звинувачення в ненавмисному вбивстві тепер лежало на тому, хто таємно зарядив дробовик. Хто це? З’ясувавши, що вільно увійти в кімнату подружжя міг тільки їхній син, поліцейські детективи зв’язалися з його другом і дізналися багато цікавого. Знаючи, що батько часто погрожує матері зброєю, син таємно зарядив дробовик, сподіваючись, що при першому скандалі той застрелить матір, а сам потрапить за ґрати. Однак останніх кілька тижнів подружжя жило на диво мирно, чим невимовно засмучувало невдалого месника. Де він, цей покидьок? “Як де? – здивувався старий. – Син живе на поверх вище…” Так, розшукуваним сином виявився сам… Роналд Опус! Це він зарядив дробовик, а коли помста не вдалася, в розпачі викинувся з вікна. І був застрелений своїм же зарядом. Своїм же батьком, якого хотів засадити у в’язницю. Самогубство сталося, хоча й не зовсім так, як він цього хотів. Хоч вся ця історія схожа на вигадку, вона є реально зафіксованим фактом.