Як же трагічно виглядає кожен, хто говорить, що не платить хабарів. Хабар є невід’ємним компонентом всіх цін в Україні, бо остаточна ціна зростає рівно на хабар: за землі під нерухомість, за здачу багатоквартирника, за недомахи при розмитненні і замитненні товарів, за незвірку залишків на складах і в паперах, за об’єктивні підходи і відходи “техніків і технічок безпеки”, за сертифікацію, ректифікацію і за відповідність етикетки до етикету, за повернення ПДВ, за право продавати своє навіть не у супермаркеті, а хоча б в гастрономі спальника, і за місце на поличці, яке викликає позив «раптової покупки»…

Кожен закон потребує громадської фінансової підтримки, ми скидаємось йому “на операцію”, щоб він запрацював, переводимо кошти на його «благодійні рахунки».

Тому ціни отримуємо вищі за світові, тому вони не рахуються з дешевизною «робочої сили» і неозорістю незасвоєних свобідних територій та людей.  Бо хабар входить в ціну, і ніколи з неї вже не виходить.

 Не платити його може тільки той, хто нічого не купує в Україні. Тобто хто не свій, не до свого, не по своє. 

Тому немає нікого, хто б регулярно не давав хабарів навіть серед паралітиків. Бо хабар – це проїзний квиток продукту з магазину в стравохід. Його, як і ПДВ, сплачує останній в ланцюгу -покупець-продавець-покупець-… Так само, як всі прибутки фінансової піраміди оплачують ті, хто в ній крайні, нижні. 

Тільки, на відміну від «пірамід Мавроді», у лежачій “піраміді Хабара” кожен з присутніх – нижній.

Щоб завжди бути в курсі останніх новин - приєднуйтесь до нас у Telegram!