Минулого тижня Яремчу підняло повідомлення про те, начебто громадська земля біля ресторану «Гуцульщина» відійшла в приватні руки. Другий рік тягнеться суперечка за цю землю між громадою міста і власником «Гуцульщини», приватним підприємством «В.І.В». Поки триває тяганина, чимала ділянка на кручі над Прутом у найбільш людному місці туристичної перлини Прикарпаття – а саме так позиціонується Яремче – заростає бур’яном і перетворюється на смітник. 

Як питання стоїть

Мова про землю, яка розташована біля однієї з головних туристичних атракцій Яремчанщини – ресторану «Гуцульщина». Ділянка у трохи більше як 1,5 га обмежена умовним трикутником: залізничною колією та автотрасою з одного боку, руслом ріки Прут – з другого, а з третього вона прилягає до «Гуцульщини». На ній розміщена колиба «Гражда». З дороги виглядає як не надто охайний гайок з кількома добре втоптаними стежками. По одній із них катають туристів на кониках.

Тиждень тому група яремчанців ініціювала з приводу цієї землі зустріч з міським головою Яремче Василем Онутчаком. Людей обурило, що виконком Яремчанської міськради дав дозвіл на розроблення проекту плану території приватному підприємству «В.І.В», яке є власником ресторану «Гуцульщина». Тоді як ще у травні 2012 року Яремчанська міська рада прийняла рішення віднести цю ділянку на вул. Петраша до земель запасу міської ради і затвердила її рекреаційне призначення. Депутати записали в рішенні, що бачать на ній історико-етнографічний музей, співоче поле та атракціони. Рішення міськвиконкому яремчанці розцінили як таке, що запускає процес приватизації землі, – і повстали.

Про рішення виконкому мешканці Яремче дізналися з листа мера голові профспілкового комітету Незалежної спілки підприємців Яремчанщини Романові Галемчуку. Той раніше від Спілки звертався до міського голови – просив виготовити дозвільну документацію на землю громаді та зобов’язувався разом із яремчанцями почистити територію і встановити гуцульську огорожу.

Пан Онутчак у своїй відповіді пояснив, що відділ земельних ресурсів Яремчанського міськвиконкому замовив виготовлення земельно-кадастрового плану ділянки, однак процес зупинено рішенням суду. Приватне підприємство «В.І.В» оскаржило рішення міськради про визнання землі громадською до Господарського суду Івано-Франківської області. І той виніс ухвалу заборонити Яремчанській міській раді приймати рішення стосовно земельної ділянки біля колиби «Гражда» та майнового комплексу ресторану «Гуцульщина», а також будь-які інші організаційно-розпорядчі дії із цією землею до завершення судового розгляду. Оскільки провадження у справі триває.

На зустрічі громади із міською владою в Яремче говорилося, що земля мусить бути громадською. «Громада не хоче віддавати ділянку у приватні руки. У Яремче от немає співочого поля, щоби провести фестиваль чи концерт», – нарікав депутат міської ради, лікар Володимир Мандина. «Є рішення сесії, щоби закріпити цю земельну ділянку за громадою міста. В той же час виконком дає дозвіл приватному підприємцю на виготовлення документів на земельну ділянку. Як таке може бути?» – виступив Любомир Клим’юк. «Є громада Яремче, громада має вирішувати це питання», – підтримала колегу член ініціативної групи Анна Тарікова.

«Підтримую громаду і вважаю, що найперше потрібно на цю ділянку виготовити документи і закріпити її за громадою міста. Після того розробити план її використання під рекреаційну діяльність. А якщо знайдеться інвестор, тоді виставляти на аукціон за згодою громади», – висловив свою позицію депутат обласної ради Віктор Неміш.

«Суди трьох інстанцій визнали право за компанією на складання проекту землевідведення», – пояснював яремчанцям директор ПП «В.І.В.», депутат Яремчанської міськради Олександр Гуменюк. «Не стоїть питання ресторану «Гуцульщина», стоїть питання майнового комплексу. Ми купували цю нерухомість як майновий комплекс», – аргументував власник «Гуцульщини».

Де межа лежить

Варто пояснити, що мав на увазі пан Гуменюк. Будівля ресторану «Гуцульщина», зведена у 1959 році, з 1980-го є пам’яткою народної архітектури – внесена в охоронний список пам’яток місцевого значення під номером 416-іф. Чернівецьке підприємство «В.І.В» викупило ресторанний комплекс 2006 року у Шкрібляків – окрім ресторану «Гуцульщина», ще чотири об’єкти нерухомості. Руїни одного з них бовваніють на ділянці, право на яку тепер оспорюють власники ресторану і міська рада.

У 2007 році між відділом охорони культурної спадщини Головного управління туризму і культури Івано-Франківської облдержадміністрації та ПП «В.І.В» було укладено охоронний договір будівлі ресторану «Гуцульщина». Згідно із Паспортом об’єкта культурної спадщини, територія пам’ятки має площу 3,7 га. Опис її меж, як зазначено в рішенні суду, накладається на межі спірної ділянки.

Підприємство потурбувалося, щоби закріпити за собою право на землю. У 2009 році Державне науково-реставраційне управління ОДА підготувало план охоронної зони ресторану «Гуцульщина». Тоді ж її межі погодив відділ охорони культурної спадщини управління культури ОДА і тим самим закріпив територію власне за рестораном-пам’яткою. Статус охоронної зони означає, що на цій землі може здійснюватися господарська діяльність виключно власника пам’ятки, тобто ПП «В.І.В». Ця діяльність має бути пов’язана з функціонуванням ресторану і спрямована на збереження пам’ятки.

На цьому власне ґрунтувався перший позов «В.І.В» до суду на Яремчанську міську раду – ще в грудні 2011-го та відмовила підприємству у розробці проекту землеустрою на відведення земельної ділянки. «Для обслуговування майнового комплексу ресторану «Гуцульщина» і влаштування рекреаційної паркової зони», – обґрунтовував потребу в землі приватник. Тоді Господарський суд Івано-Франківської області позов задовольнив, право підприємства на землю визнав. Апеляція, до якої вдалася Яремчанська міськрада, ситуацію не змінила. Наразі «В.І.В» продовжує доводити свої права у суді. Виглядає на те, що доволі успішно: ухвала останнього суду забороняє міській раді до завершення розгляду справи будь-які дії із землею, «окрім прийняття рішень або вчинення організаційно-розпорядчих дій, спрямованих на передачу земельної ділянки… у власність чи користування ПП «В.І.В».

Що жагу заспокоїть?

Тим не менше, представники громади виступають проти намірів приватного інвестора прибрати землю до рук. Посилаються на те, що власник «Гуцульщини» свого часу вже викупив був ділянку біля ресторану для обслуговування пам’ятки і навіть обіцяв зробити там атракціони, але натомість спорудив два сувенірних ринки. Бачили. Добра інвестиція, якщо взяти до уваги, що оренда однієї сувенірної «будки» – 3,5-4 тис. гривень на місяць. А ринкова вартість сувенірного кіоску у 12 кв. м – 40 тис. доларів.

На ділянку у 1,5 га ПП «В.І.В» має свій проект з облаштування рекреаційно-паркової зони, що передбачає 38 млн. гривень інвестицій. Ті самі атракціони, співоче поле, музей. «Може бути такий варіант: ми будуємо, отримуємо право власності на будівлі, викуповуємо землю під будівлями чи вона залишається у нас в оренді, а решту землі ми передаємо громаді міста. Так буде цікаво громаді чи ні?» – допитувався у присутніх на громадських слуханнях директор підприємства Олександр Гуменюк.

Що саме цікаво громаді, розповів представник профспілки підприємців Яремчанщини Любомир Клим’юк. «Ми хочемо, щоби ніяких посягань приватних структур на цю землю не було. Щоби міська рада виготовила проект відведення і закріпила цю територію за громадою міста в особі Яремчанської міської ради. Якщо в бюджеті немає коштів, то підприємці можуть зібрати гроші для виготовлення документації. Розпорядником землі має бути міська рада. А коли проект буде затверджений сесією міськради під громаду, тоді можна замовляти якісь проекти детального планування, обговорювати, що громаді потрібно, – доводив яремчанець. – Міська влада завжди плаче, що в бюджеті міста немає грошей. Звісно: віддали землю в приватну власність, і земля працює на власника. Ми хочемо, щоби земля працювала на громаду, приносила користь громаді. Щоби було створене комунальне підприємство, яке би розпоряджалося землею відповідно до того, що хоче на ній бачити громада. І щоби гроші від того йшли в міський бюджет. Пропонуємо цю землю передати на баланс комунального підприємства».

Найпростіший шлях, ілюстрував пан Клим’юк, – сувенірні будки. Скажімо, побудують 50 будок: їх оренда – це 200 тис. гривень на місяць, або 1,2 млн. гривень на рік у бюджет. «А на ремонт доріг Яремчанщини цього року було виділено всього 300 тисяч», – запалився чоловік. Інший варіант, за його словами, – альтанки з мангалами і платня з відпочивальників. «Є маса варіантів, як реалізувати рекреаційне призначення території. Остаточне рішення треба приймати на громадських слуханнях, – підсумував Любомир Клим’юк. – Категорично одне: земля повинна працювати на громаду». Чи не пізно спохватилися? Згідно з даними публічної кадастрової карти, земельній ділянці площею 1,5650 га на вулиці Петраша в Яремче присвоєно кадастровий номер і визначено цільове призначення – «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі».

Яремче – територія, де збігаються інтереси багатьох впливових осіб і груп, яких тепер прийнято називати нейтральним поняттям «інвестори». Інтереси передовсім стосуються землі. Сотка яремчанської землиці в центрі та біля туристичних зон коштує від 10 тис. доларів, а прибутки приносить удесятеро більші. Виглядає на те, що наступні громадські слухання, які наприкінці листопада пройдуть в Яремче з приводу землі біля «Гуцульщини», ще більше розпалять пристрасті. А поки що мільйони заростають будяками і закидаються сміттям – сором туристичному Яремче.

     Наталія КУШНІРЕНКО